Про проектМапа сайту 

ВИБОРИ в Україні 


RSS
Анонси подійНовиниАналітикаЗаконодавствоМіжнародні документиЗвіти спостерігачівУчасники процесу реформуванняВідео вебінарівФорум

Механізм вирішення виборчих спорів. Міжнародний досвід.

Electoral Justice: The International IDEA Handbook, 2010

Lead Author: JesúOrozco-HenríContributors: Ayman Ayoub, Andrew Ellis, Contributors, Adhy Aman, Tracy Campbell, Avery Davis-Roberts, Zoran Dokovic, Andrew Ellis, SergueïKouznetsov, Ralf Lindner, Augustin Loada, Deki Pema, Joram Rukambe, Maiko Shimizu, Denis Truesdell, Domenico Tuccinardi

Виборча справедливість: Міжнародний посібник IDEA, 2010

http://www.idea.int/publications/electoral_justice/

Механізми вирішення виборчих спорів (EDR)


Термін «система вирішення виборчих спорів» (EDRS) стосується всього комплексу організаційних та техніко-юридичних засобів і механізмів для оскарження або здійснення нагляду (в судовому порядку, через арбітраж, позови чи інші засоби правового захисту) виборчих дій, процедур і рішень адміністративних, судових чи законодавчих органів або навіть міжнародного органу.

 Метою EDRS є забезпечення цілісності виборчого процесу. За допомогою цих систем, незаконні виборчі дії чи розпорядження можуть бути скасовані або виправлені за допомогою оскаржень; також можливо накладення санкцій на порушника чи осіб, відповідальних за порушення або протиправні дії. В залежності від правової норми, що застосовується, одне порушення може призвести до використання обох типів механізму нагляду.

 Важливо розрізняти засоби для подання виборчої скарги та процедури для визначення адміністративної або кримінальної відповідальності у виборчих питаннях. Обробку та вирішення виборчих спорів через інституційні або формальні засоби, в свою чергу, необхідно від неформальних засобів, передбачених у деяких країнах і відомих як механізми альтернативних систем вирішення виборчих спорів (AEDR). Вони проаналізовані в розділі 8 цього Посібника.

   Метою забезпечення розгляду виборчих скарг, що є за своєю суттю коригуючи ми, є нагляд за відповідністю проведення виборів (і референдумів) до закону (відповідно до конституційних та / або статутних принципів), за тим, щоб визнати, скасувати чи виправити можливі помилки або порушення, і щоб захистити або відновити порушене виборче право. У такому розумінні EDRS є засобом прямого нагляду за механізмами вирішення спорів у виборчому процесі, гарантуючи, що вибори проводяться відповідно до принципів конституції чи статутного законодавства.

 Крім того, EDRS забезпечує, щоб виборчий процес не суперечив правовій системі, за допомогою структури виборчої відповідальності. Процедури визначення відповідальності передбачають накладання санкції, кримінальні або адміністративні, на порушника чи особу, відповідальну за злочин чи порушення виборчих положень (тобто, таке порушення закону, що не є злочином). Отже, цей режим має переважно каральний характер. Він не виправляю і не анулює результат виборчого порушення. Він карає або особу, яка вчинила порушення, або ж особу, відповідальну за забезпечення того, щоб порушення не відбувалось, і діє або через виборче адміністративне право, яке накладає санкції, або через виборче кримінальне право. Таким чином, цей режим залучає непрямий нагляд за виборами (див. Таблицю 4.1).

Таблиця 4.1. Система вирішення виборчих спорів (EDRS)

Особливості

EDRS

Тип функції

Дія

Результат

Вид нагляду

Виборчі оскарження

Коригувальна

Відміна, виправлення або визнання порушення

Захист чи відновлення виборчого права

Прямий

Процедури для визначення адміністративної або кримінальної відповідальності у виборчих питаннях

Каральна

Покарання порушника чи особи, відповідальної за виборчий злочин чи порушення

 

Непрямий

89.              У деяких випадках один і той самий закон встановлює визначення та процедури як для виборчих оскаржень, так і для встановлення кримінальної чи адміністративної відповідальності. Так само, один і той же орган вирішення виборчих спорів (EDRB) також виносить рішення щодо обох питань водночас. Якщо, наприклад, доведено, що члени виборчої комісії підмінили результати підрахунку, це може призвести як до скасування результатів виборів (внаслідок оскарження, яке свідчить, що істотність порушення могла вплинули на результат, і неможливо встановити правильний результат), так і до винесення вироку щодо кримінального покарання для відповідальних осіб. Можливо також, що, за наявності відповідних доказів, інституція із нагляду за виборами чи адміністративний суд накладе адміністративне покарання, по суті штраф, на політичну партію, замішану у вчиненні впливу на чиновників.

89.              У Сполученому Королівстві (Великобританія), два судді Високого суду засідають без присяжних, без права апеляції, щоб розглядати виборчі скарги, що ставлять під сумнів результати парламентських виборів. Судді повинні визначити:

a. чи є підстави вважати, мали місце істотні зловживання чи порушення, і

б. чи доведено, що якісь зловживання чи порушення вчинені кимось із кандидатів, або ж за відома і згоди кандидата.

Потім судді надають завірений протокол спікеру Палати Громад, нижньої палати Парламенту, де вказують, чи є результат виборів справедливим, чи необхідно визнати вибори недійсними. Якщо судді мають різні оцінки, вони повинні завірити свою особливу точку зору, але кандидат вважається законно обраним. Якщо ж з’ясовується, що успішний кандидат є особисто винним у виборчих зловживаннях або порушеннях, його або її обрання оголошується недійсним, і він або вона підлягають санкціям, які включають, наприклад, заборону висувати свою кандидатуру на наступних виборах.

2. Режим вирішення виборчих спорів: скасування, модифікація чи визнання факту порушення

 Прямий механізм перевірки відповідності з нормами проведення виборів, який робить можливим припинити настання наслідків незаконної чи неправомірної діяльності, а також ліквідувати шкоду, заподіяну такою діяльністю. Зазвичай, це відбувається, коли орган вирішення виборчих спорів (EDRB) оголошує, що виборча діяльність чи рішення, які вплинули на результати виборів, мають бути скасовані, відкликані чи змінені. Крім того, за певних умов саме лише офіційне оголошення незаконності вчиненого порушення передбачає форму задоволення скарги. Наприклад, громадянин, якому помилково було відмовлено у праві на участь в голосуванні, може отримати декларацію про те, що виборча адміністрація вчинила неправомірно. Втім, якщо результат виборів залежав більше ніж від одного голосу, ці результати не будуть скасовані.

 Оскарження виборів  забезпечує прямий нагляд за тим, щоб вибори відповідали правовим нормам та виконували функцію підтримання чи відновлення законного виборчого порядку. Така роль робить їх принциповим та найбільш ефективним механізмом захисту системи виборчої справедливості (EJS), хоча це не означає, що не потрібно розвивати також інші механізми вирішення виборчих спорів. Тому цей посібник робить особливий наголос на аналізі різних систем оскарження виборів в різних країнах світу, їхні основоположні принципи, гарантії та базові елементи.

Оскарження виборів не тільки тестує відповідність конкретної виборчої діяльності та рішень правовому полю. Воно також робить можливим судовий нагляд за конституційністю виборчого законодавства. Такі оскарження зазвичай належать до юрисдикції органів конституційного судочинства. Це можуть бути конституційні суди чи ради, або вищий суд у ієрархії судочинства країни, який, зазвичай, мають юрисдикцію переглядати статути та загальні засади у всіх сферах судочинства, не тільки у сфері виборів. В певних системах ці суди можуть скасувати статут чи загальне положення, що визнані неконституційними. Однак, в цьому посібнику посилання даються тільки на ті специфічні оскарження, що потрапляють під юрисдикцію органів, що наділені відповідними повноваженнями в рамках системи вирішення виборчих спорів (EDRS).

  Втім, певні системи вирішення виборчих спорів (EDRS) передбачають, що суд з повноваженням вирішувати спори, та в особливих випадках пересвідчувати відповідність певної виборчої діяльності чи виборчих рішень правовому полю, також уповноважуються здійснювати нагляд не тільки за законністю, але й за конституційністю ― чи, принаймні, уповноважуються ставити питання про їх конституційність перед органом із відповідними повноваженнями. Наприклад, в Іспанії Адміністративний суд (Tribunal Contencioso Administrativo) може передати справу до Конституційного суду (Tribunal Constitucional), який виносить вирок. Це означає, що у випадку, якщо дія чи рішення, які розглядаються, базуються на неконституційному законі чи положенні, вони скасовуються. Така ситуація характерна для систем вирішення виборчих спорів (EDRS), які наділяють юрисдикцією конституційний суд чи раду, або ж верховний суд, який є частиною судової влади, чи певні спеціалізовані виборчі суди ― як в Еквадорі чи Мексиці.  Таким чином, система виборчої справедливості (EJS) забезпечує повноцінний захист виборчої конституційності та законності.

Незалежно від наслідків виборчих оскаржень, вони можуть застосовуватись проти дій, процедур чи рішень, пов'язаних із виборчим процесом, що можуть кваліфікуватись як адміністративні, судові (суд може бути частиною судової системи, або автономним), законодавчі, міжнародні, залежно від законного статусу органу, що уповноважений вирішувати спір. Це питання більш детально аналізується в 7 розділі цього посібника.

Пам'ятка 4.1. Типи виборчих оскаржень

·        Адміністративні

·        Судові (суд може бути частиною судової системи, або автономним)

·        Законодавчі

·        Міжнародні

3. Система виборчої відповідальності: накладання санкцій

 Закон, що регулює виборчий процес, також заохочує виконання їх положень завдяки системі адміністративної чи кримінальної відповідальності за пов'язану із виборами діяльність, що передбачає застосування відповідних санкцій до осіб, відповідальних за кримінальний злочин чи адміністративне правопорушення, в повній мірі. Ця система має здебільшого каральний характер, оскільки вона не виправляє і не анулює результати виборчого порушення чи неправомірного провадження, а тільки карає особу, відповідальну  за кримінальний злочин чи адміністративне правопорушення. Таким чином, вона створює непрямий механізм забезпечення відповідності виборів правовій системі. В певних системах вирішення виборчих спорів (EDRS), справи, що потенційно тягнуть за собою кримінальну чи адміністративну відповідальність, розглядаються та вирішується разом з виборчими оскарженнями, та передбачають можливість виправлення їх наслідків.

 Покарання у випадку виборчих порушень завжди накладається судом, зазвичай кримінальним. Проте, в деяких країнах ― як, наприклад, в Панамі ― існує спеціалізований виборчий суд. Тим не менш, в деяких системах виборчої справедливості адміністративні санкції можуть накладатись органом моніторингу виборів після процедури у формі слухання чи провадження, результат яких може бути оскаржений перед органом вирішення виборчих спорів (EDRB). В інших системах виборчої справедливості (EJS), тільки суд може накладати адміністративні санкції ― кримінальний суд, як це зазвичай буває в тих країнах загального права, що не передбачають розрізнення адміністративної та кримінальної відповідальності; цивільний чи адміністративний суд; чи навіть у певних випадках сам орган вирішення виборчих спорів (EDRB).

В деяких системах вирішення виборчих спорів (EDRS), наприклад у Сполученому Королівстві, якщо кандидата-переможця визнано винним в корупції чи незаконній діяльності, незалежно від того, чи його або її було засудження та покарано за порушення, його обрання скасовується.  В інших системах (наприклад в Киргизстані) рішення про те, чи порушення, визнані кримінальним судом, вплинули на результати виборів, та мають бути скасовані, залежить від органу моніторингу виборів (EMB) чи  органу вирішення виборчих спорів (EDRB).

Кримінальні та адміністративні правопорушення, пов'язані із виборами, є прикладами «незаконної та протиправної поведінки». Іншими словами,  це поведінка, яка передбачає участь у забороненій діяльності, наприклад, купівлі голосів чи перевищенні законодавчо визначеного фінансового порогу на передвиборчу кампанію, чи невиконанні дій, передбачених правовою системою, як, наприклад, неподання звіту про прибутки і видатки виборчої кампанії. Порушник чи відповідальна особа підлягає кримінальним та/чи  адміністративним санкціям.

Злочини чи порушення, пов'язані із виборами, та адміністративні порушення зазвичай класифікуються на основі:

ñ                 Цінностей чи законних інтересів, що захищаються: (наприклад, свобода вибору чи рівні умови виборчого змагання). Часто кримінальні кодекси захищають більш фундаментальні цінності.

ñ                 Типів санкцій, що можуть накладатись: ув'язнення зазвичай застосовується у випадку кримінального порушення як засіб покарання особи, визнаної винною у скоєнні серйозного кримінального злочину.  Покарання за адміністративне виборче порушення не передбачає жодного обмеження свободи, але може, наприклад, набути форми фінансових санкцій, призупинення чи втрату партійної реєстрації чи зняття кандидатури з виборів.

Статусу активних суб'єктів чи осіб, відповідальних за порушення: юридичні особи, такі як політичні партії, зазвичай не підлягають кримінальній відповідальності, хоча це не є завадою для накладання адміністративних санкцій.

ñ                 Процедур, що застосовуються для з'ясування, чи певна дія є адміністративним чи кримінальним правопорушенням: процедури щодо адміністративних порушень зазвичай належать до юрисдикції органів моніторингу виборів, тоді як кримінальні порушення належать до юрисдикції прокурора чи аналогічного органу.

ñ                 Органів, що уповноважені вирішувати, чи було скоєно виборчий злочин або порушення та чи є потреба у застосуванні відповідного покарання:в країнах звичаєвого права, адміністративні санкції  зазвичай накладаються  органами моніторингу виборів або цивільним чи адміністративним судом; втім, кримінальні покарання накладаються кримінальними судами.

100. Незважаючи на ці базові відмінності, режими адміністративної відповідальності та кримінальної відповідальності мають певні спільні характеристики. Відповідно до принципу легальності, притаманному всім каральним органам влади у державі чи органам влади, що накладають санкції (ius puniendi), не може бути злочину чи порушення, для яких у відповідному писаному законі не передбачено покарання чи санкцій. Таким чином, наступні принципи чи гарантії мають застосовуватись у кожному випадку кримінальної чи адміністративної відповідальності:

ñ                 Визначення кримінального злочину чи адміністративного порушення, а також санкції чи покарання, які мають застосовуватись за їх вчинення, мають бути визначені законом до того, як було скоєно злочин або порушення. Ретроспективне законодавство не є припустимим. Органи моніторингу виборів EMB та органи судочинства (кримінальні суди, цивільні чи адміністративні суди або органу вирішення виборчих спорів (EDRB), уповноважені на провадження чи судовий розгляд для визначення фактів та вироку щодо них, не мають повноважень на створення нових класів адміністративних правопорушень чи злочинів, оскільки це належить виключно до компетенції законодавчого органу.

ñ                 Законодавче положення, яке визначає адміністративне чи кримінальне правопорушення, та відповідні санкції або покарання, має відповідати принципам певності і об'єктивності. Це означає, що визначення мають бути закріпленими у письмовому вигляді,  узагальнено та де-персоніфіковано, щоб було чітко зрозуміло, які дії вважаються забороненими і якими є правові наслідки порушення.

ñ                 Положення, що визначають санкції чи покарання, мають інтерпретуватись та застосовуватись у точній відповідності. Принцип легальності вимагає, що не можна застосовувати ні принцип аналогії, ні міркування «здорового глузду». Використання таких аргументів призведе до невпевненості в тому, яка дія чи бездіяльність підлягає покаранню, а яка ні.

Міркування «вагомішого аргументу» означатиме, наприклад, що, якщо 14-річна дитина не може підписувати юридично обов’язків договір, то і 13-річна не може цього робити. Однак, треба уникати аргументації такого роду в кримінальному та адміністративному законодавстві.

Зберігаються певні відмінності між системою кримінального права, пов'язаного із виборчими процесами, та системою виборчих адміністративних санкцій, що розглядаються нижче.

a) Кримінальне право, пов'язане із виборами

103. Злочинна поведінка може бути позитивною чи негативною: як дії, так і бездіяльність можуть засуджуватись суспільством. Злочин ― це дія, за яку закон передбачає покарання. Злочинна поведінка – це будь-яка дія чи бездіяльність, що визначається як незаконна та винна поведінка, до яких застосовуються одна чи декілька кримінальних санкцій. Держава визначає це у правових положеннях, які забороняють таку діяльність та встановлюють санкції у випадку порушення, часто це покарання  передбачає позбавлення волі.  Вагома мета визначення та накладання санкцій за виборчі злочини або порушення ― захистити цінності та законні інтереси, що мають реалізовуватись через застосування виборчих прав, як то право індивіда брати участь у вирішенні суспільних справ через голосування на виборах.

104. Виборчий злочин не є новою проблемою. У стародавні часи вважалося необхідним карати за діяльність, що становить загрозу публічним функціям або вільному волевиявленню. Наприклад, давні греки карали на смерть громадянина, який проголосував двічі, або купив чи продав голос: давні римляни видали закон про хабарництво (Lex Julia de Ambitu), який карав застосування незаконних методів здобуття публічної посади. Пізніше у Римі з'явилось broglio, що зараз можна перекласти як маніпуляція на виборах або купівля голосів.

b) Критерії кодифікації виборчих злочинів чи порушень

Існують дві точки зору на закон, який регулює виборчі злочини, щодо того, як е місце мають займати такі положення у національній правовій системі. Перша схиляється до включення таких порушень до кримінального кодексу, тоді як друга ― до включення їх до закону про вибори.  Ті, хто відстоює першу точку зору, вважають, що краще, аби виборчі злочини та порушення регулювались кримінальним кодексом, щоб захистити їх від постійних змін виборчого закону. Інші зазначають, що виборчі злочини та порушення не є і не мають бути поза межами динаміки розвитку виборів, і що визначення таких злочинів має переглядатись кожного разу, коли підлягають змінам загальні правові основи проведення виборів ― таким чином підтримується відповідність між змістовним виборчим законом та каральним виборчим законом.

Такий перегляд може бути дуже бажаним, якщо учасники виборчого процесу активно шукають шляхи для порушення духу закону при тому, щоб дотримуватись його букви. В деяких випадках,  це може демонструвати намір дискредитувати хороший закон, і така поведінка має постійно переглядатись. В інших випадках, це може свідчити про те, що положення закону застаріли і потребують переосмислення. Обмеження на розміри фінансування виборчих кампаній, що накладаються виборчим законом Сполученого Королівства, вважались основними політичними партіями занизькими, особливо на виборах, що заміщують окремі вільні місця в парламенті. Тому партії адаптувались і почали знаходити шляхи для того, щоб витрачати на кампанію більші суми, при цьому формально залишаючись в межах закону – наприклад, замість того, щоб кандидат купував обладнання та декларував його повну вартість, як цього вимагає закон, партія купує обладнання і здає його в оренду для потреб кампанії, і витрати кампанії включають тільки вартість оренди, що є набагато нижчою.

Пам'ятка 4.2. Регулювання виборчих порушень

     Включення їх у кримінальний кодекс

    Включення їх у закон про вибори

Основа для кодифікації виборчих порушень також може відрізнятись у різних країнах. Деякі засновуються на порушнику, як то громадянині, виборчому чиновнику, партійному керівництві, тощо. Інші фокусуються на законному інтересі, який вони захищають, як то свобода волевиявлення чи рівні умови для всіх кандидатів. Текст закону, до якого включено визначення порушення, чи критерій, який застосовують для його регулювання, є менш важливим, ніж належне правове поле для кримінальних злочинів та правопорушень, що допомагає забезпечити те, щоб вибори були вільними, чесними та нефальсифікованими.

108. Цей історичний і соціально-політичний контекст кожної країни буде мати велике значення при визначенні виборчих злочинів та порушень.  Політична культура та виборчі практики країни можуть вплинути на те, чи буде певна поведінка вважатись неприйнятною через її протиріччя таким принципам як свобода чи рівність, і тому має бути заборонена, або ж вважатись відповідною таким принципам і тому дозволеною. Такі погляди можуть мінятись в країні з плином часу.

109. Так, наприклад, в деяких країнах передбачені кримінальні санкції за транспортування виборців на виборчу дільницю чи з дільниці кандидатами або політичними партіями. Такі санкції існують, наприклад, в країнах, що знаходяться в перехідному стані від часів, коли вони не мали дійсно конкурентних виборів. За системи, коли колишня правляча партія наділена багатьма ресурсами, можливість транспортувати виборців на дільниці може розцінюватись як така, що впливає на свободу волевиявлення, і тому асоціюватись із купівлею голосів та тиском для впливу на результати. Водночас, у Сполученому Королівстві традиція транспортування виборців на дільниці має інші корені: це відповідь партій, які спираються на підтримку бідніших верств населення, на можливість їхніх багатших суперників – на той час власників більшості транспортних засобів – отримати голоси своїх прихильників. У такому контексті це може розглядатись як засада для забезпечення рівних умов гри на виборчому полі. Більш того, в багатьох країнах, де вибори більш відкриті, транспортування виборців дозволяється, оскільки здатність до мобілізації виборців вважається легітимною частиною політичної конкуренції.

c) Приклади виборчих злочинів та порушень

Суб’єктами скоєння виборчих порушень можуть бути виборчі чиновники, партійні діячі, кандидати, не-виборчі чиновники, та громадяни. Роль релігійних чи громадських лідерів у впливі на виборчу волю своїх послідовників – це також тема, щодо якої можливі численні дискусії щодо того, яку діяльність можна вважати допустимою, а яка спричиняє неналежний тиск на виборців.  Таблиця 4.2 перераховує деякі приклади поведінки, яка в різних правових системах вважається виборчим порушенням.

Таблиця 4.2. Форми поведінки, яка в різних правових системах вважається виборчим порушенням

Виборче порушення

Суб’єкт

 

Електорат

Виборчий чиновник

Партій-ний діяч

Партій-ний лідер чи кандидат

Держ-служ-бовець

Будь-хто

Виборче шахрайство

Голосу-вання невідпо-відно до законодав-чих положень

Свідомий дозвіл на неправомірну поведінку для частини виборців

     

Видача себе за іншу особу

чи викорис-тання докумен-тів, що не належать самому виборцю, для голо-сування

 

Голосу-вання більш ніж один раз на одних виборах

         

Тиск на виборців

 

Розпо-всюдження неправди-вої інфор-мації про день голо-сування чи результати виборів

Розпо-всюдження неправди-вої інфор-мації про день голо-сування чи результати виборів

 

Вимога до підлеглих голосувати певним чином

Підкуп виборців подарун-

ками чи грішми, або відпо-відними обіцянка-ми

           

Вчинення неналежного тиску на виборців, щоб змусити їх голосувати певним чином або не голо-сувати взагалі

         

Надання

Державних послуг залежно від того, чи проголосує громадя-нин певним чином

Вчинення тиску чи участь у агітації всередині виборчої дільниці

           

Порушен-ня таєм-ниці голо-сування чи права на вільне волевияв-лення

           

Розпо-всюдження результатів опитуван-ня громад-ської думки поза межами строку, дозволено-го за законом

Втручання у виборчий процес

 

Позбав-лення когось права на участь в голосуван-ні

Заволодін-ня вибор-чою доку-ментацією чи матеріа-лами

   

Позбав-лення когось права на участь в голосуван-ні

   

Втручання в нормаль-ний пере-біг голосу-вання; неналежна перевірка посвідчень особи виборців;

підробка

виборчої докумен-тації

чи переш-коджання облашту-ванню виборчої дільниці

     

Втручання в нормаль-ний пере-біг голосу-вання; неналежна перевірка посвідчень особи виборців;

підробка

виборчої докумен-тації

чи переш-коджання облашту-ванню виборчої дільниці

   

Перешкод-жання законній реалізації прав представ-никами політичної партії на виборчій дільниці

Перешкод-

жання нормаль-ному перебігу голосуван-ня

   

Перешкод-жання законній реалізації прав представ-никами політичної партії на виборчій дільниці

   

Незаконне вилучення виборчих бюлетенів зі скринь-ки для го-лосування

     

Незаконне вилучення виборчих бюлетенів зі скринь-ки для го-лосування

   

Підробка результатів виборів чи документів чи перешкод-жання їх вчасній доставці, відкриття чи закриття виборчої дільниці в неналеж-ний промі-жок часу

Перешкод-жання відкриттю чи закриттю виборчої дільниці

   

Підробка результатів виборів чи документів чи перешкод-жання їх вчасній доставці, відкриття чи закриття виборчої дільниці в неналеж-ний промі-жок часу

   

Неспро-можність виконува-ти зобов’я-зання, що передбаче-ні їхньою посадою

       

Злочини чи порушен-ня, спрямо-вані проти реєстрації виборців

 

Незаконна заміна чи виправлен-ня реєстраційних документів виборців

     

Надання підробле-них доку-ментів чи внесення неправди-вих даних до списку виборців для отри-мання реєстра-ційної картки

виборця

           

Знищення чи виправ-лення реєстра-ційних документів виборців або реєстра-ційних карток виборців

Незаконне чи неправо-мірне фінансуван-ня виборчої кампанії

     

Надання неправди-вої інфор-мації про понесені виборчі витрати

Незаконна підтримка політичної партії чи її кандидата через примушен-ня підлег-лих до агітації у робочий час, незаконне надання власності чи грошей на таку підтримку

 
       

Викорис-тання для політичної кампанії коштів, отриманих незакон-ним шляхом

Незаконне надання власності чи грошей на підтримку партії чи її кандидата

 
       

Викорис-тання коштів, незаконно наданих державним службов-цем

   

d) Органи влади, уповноважені розбирати виборчі злочини та порушення

 У переважній більшості країн, кримінальне провадження для виборчих злочинів не відрізняється від провадження для будь-якого іншого злочину. Розслідування можливості скоєння злочину, ідентифікація особи, що найбільш імовірно є відповідальною за це, і, коли це зроблено, подання справи до кримінального суду, належить до компетенції прокурора чи аналогічного органу влади. Суддя кримінального суду, після належного судового розгляду, накладає покарання, позбавлення волі, або штраф на особу, яка вчинила порушення, в деяких системах це відбувається після вердикту присяжних.

В деяких країнах існує посада прокурорів, що спеціалізуються на виборчих справах, і є частиною органу, що уповноважений переслідувати злочини. В деяких випадках, в межах цього органу створюється окремий підрозділ. Наприклад, в Мексиці Бюро спеціального прокурора з виборчих злочинів (Fiscalia Especializada Para la Atencion de Delitos Electorales) є частиною Офісу генерального прокурора (Procuraduria General de la Republica). В Панамі, Бюро генерального прокурора з виборчих злочинів (Fiscalia General Electoral) – це незалежний та автономний орган влади, уповноважений розслідувати та переслідувати виборчі злочини та порушення.

Хоча юрисдикція кримінальних судів зазвичай розповсюджується на виборчі злочини та порушення, в деяких країнах органи вирішення виборчих спорів (EDRB) уповноважені вирішувати виборчі проблеми, також мають повноваження для розгляду виборчих порушень. Для прикладу, можна навести спеціалізовані виборчі суди в певних країнах Латинської Америки, як то Бразилія та Панама.

e) Адміністративні санкції за виборчі порушення

115. Адміністративне порушення, пов’язане із виборчим процесом – це неправомірна, але не злочинна дія, якою особа порушує виборчий порядок, визначений у законі про вибори чи згаданий у законі, що регулює інші адміністративні процедури. Вона тягне за собою санкції, що не передбачають позбавлення волі. Такі порушення зазвичай розслідуються органами моніторингу виборів (EMB). Такий підхід є більш притаманним країнам цивільного права.

В деяких системах виборчої справедливості (EJS) санкції також накладаються органами моніторингу виборів (EMB), після провадження, що набуває форми процесу встановлення фактів, і результат якого може бути оскаржено перед органом вирішення виборчих спорів (EDRB). В інших системах виборчої справедливості (EJS), адміністративні санкції можуть накладатись тільки судом. Це може бути кримінальний суд, як зазвичай у країнах загального права, цивільний чи адміністративний суд, або, в певних випадках, навіть орган вирішення виборчих спорів (EDRB).

Виборчі порушення зазвичай визначені у законі про вибори.

f) Категорії суб’єктів права чи осіб, що вчиняють порушення, та виборчі адміністративні санкції

 Всі громадяни та суб’єктів права – будь то виборці, кандидати, пре-кандидати чи спостерігачі за виборами; просто держслужбовці чи чиновники виборчої системи; лідери політичних партій; суб’єкти права, як то політичні партії чи політичні угруповання; організації спостерігачів за виборам; релігійні чи громадські лідери; медійні організації, чи інші, можуть визначатись як такі, що потенційно спроможні вчинити виборче порушення.

Метою визначення, а, відтак, і регулювання правових умов застосування виборчого закону, та санкцій, що накладаються за виборчі адміністративні порушення, значною мірою є захист цінностей та законних інтересів, що мають втілюватись через реалізацію виборчих прав.

 Деякими прикладами адміністративних санкцій, що слугують непрямим захистом виборчого закону є:

a. догана, тимчасова відставка, звільнення чи дискваліфікація державного службовця чи виборчого чиновника;

b. догана, тимчасове призупинення чи скасування реєстрації політичної партії чи політичного угрупування;

c. зменшення державного фінансування політичної партії;

d. тимчасове позбавлення партії офіційної квоти на час у радіо- та телеефірі для політичної реклами чи повідомлень;

e. призупинення трансляції радіостанцій та телеканалів;

f. втрата чи позбавлення права реєструватись кандидатом;

g. відкликання акредитації спостерігача за виборами; або

h. штрафи та інші фінансові стягнення.

g) Виборчі порушення, що регулюються у різних країнах

Виборчі закони деяких країн визначають такі адміністративні порушення, пов’язані із виборами:

• невиконання політичною партією, політичним угрупуванням чи кандидатом своїх зобов’язань, визначених законом, або рішень виборчої адміністрації; неправомірні вчинки їх прихильників; неспроможність довести джерела фінансування та статті витрат; прийняття подарунків та грошових внесків незаконного походження; прийняття подарунків та грошових внесків що перевищують встановлений ліміт; перевищення допустимих витрат на передвиборчу кампанію;

• порушення громадянами чи іншими особами правил спостереження за виборами;

• неспроможність засобу масової інформації транслювати послання політичних партій у встановлений час, або виконувати правові норми щодо обсягу та об’єму матеріалів, присвячених виборам;

• порушення виборчими чиновниками своїх зобов’язань, визначених законом; або

• заклик від виборчого чиновника, держслужбовця або громадського чи релігійного лідера до голосування за чи проти певної політичної партії, чи утриматись від голосування.

Для того, що збільшити вірогідність виконання, бажано, щоб виборчий закон передбачав санкції для політичних партій незалежно від відповідальності, що може покладатись на їх лідерів, членів, кандидатів чи прибічників.

Фінансові санкції мають бути пропорційними, а відтак, достатньо суворими, щоб виконувати свою функцію застерігати від забороненої діяльності. Якщо вони є лише символічними, це може розумітись як запрошення до порушення закону, оскільки порушник може підрахувати, що вигоди від порушення перевищують розмір санкції. У зв’язку з цим, своєчасність накладання санкцій також є важливою. Надзвичайно довгі адміністративні процедури визначення відповідальності та накладення санкції тільки після завершення виборів, коли порушник вже отримав вигоди від своєї неправомірної діяльності, також може вважатись запрошенням до порушення закону. Життєво важливо, щоб положення, які регулюють адміністративні процедури накладення санкцій, забезпечували дотримання належного процесу та права, поміж іншим, на справедливий суд.

Пам’ятка 4.3. Ефективність фінансовий санкцій може відрізнятись залежно від контексту.

·        Положення про гендерну квоту було включено до закону про вибори Франції, до «Закону про партії» 2000 р. За цим положенням, політичні партії, які не висунули певного проценту жінок-кандидатів, підлягали штрафу у вигляді зменшення фінансування партії від держави. Деякі партії у самій Франції не могли виконати ці зобов’язання, та вважали штраф незначним: вони не висували достатньо жінок, і їх штрафували. Такі самі норми застосовувались у морських департаментах Франції, включно з Новою Каледонією. Партії в Новій Каледонії, що бідніша за Францію, такі самі суми штрафів вважали високими за загрозливими, та спромоглись виконати вимоги закону. Вибори в Новій Каледонії сформували законодавчий орган, що майже порівну складався з чоловіків і жінок (в 2006 р., рівень представництва жінок в парламенті Нової Каледонії складав 44,4%, тоді як у Франції станом на лютий 2010 він складає 18,9%). Норма, що є пропорційною та ефективною в одному місці, не обов’язково є такою ж в іншому.

Важливо, щоб існувала можливість оскаржувати накладання виборчої санкції у суді, що є частиною судової влади чи автономним органом. Цей орган проводить розгляд, що з’ясувати, чи було додержана належна процедура, чи не було порушено права особи, звинуваченої у скоєнні порушення, у відповідності до права людини на справедливий суд та ефективний захист у неупередженому суді.

h) Інші правові інструменти

На додачу до кримінальної та адміністративної відповідальності за порушення положень виборчого закону, існують інші форми відповідальності і покарань, які можна охарактеризувати як політичні. Вони включають відповідальність, яку накладають законодавчий орган, чи будь-який інший політичний орган, на високопоставлених державних службовців – членів кабінету міністрів, губернаторів, парламентаріїв, суддів та членів органу моніторингу виборів (EMB) за серйозне порушення, пов’язане із конкретним виборчим процесом. Наприклад, в деяких країнах загального права передбачена процедура імпічменту. Інший приклад – відомий як juicio polіtico (політичний суд), що застосовується у деяких країнах Латинської Америки. В наслідку цього суду парламент звільняє високопоставленого державного службовця, якого визнано винним, а інколи і позбавляє його права займати будь-яку іншу державну посаду на визначений період часу.

 Існує також цивільна відповідальність за збитки. Збитки можуть спричинятись, наприклад, неправомірним правовим рішенням, помилкою органу моніторингу виборів (ЕМВ) чи судовою помилкою від імені органу вирішення виборчих спорів (EDRB), чи неадекватним устроєм системи виборчої справедливості (EJS). Як приклад, можна навести випадок 2008 р., коли Міжамериканський суд з прав людини присудив Мексиці виплату компенсації (судових втрат) громадянину, що подав скаргу. Скарга стосувалась неспроможності Мексики забезпечити у внутрішньодержавному праві до 2006 р. спосіб захисту прав у суді, для оскарження конституційності виборчого статуту, який, на думку позивача, порушував його виборчі права. Втім, той самий суд також вирішив, що порушення виборчих прав громадянина не мало місце. До того часу, як суд виніс вирок, конституція Мексики була змінена, і включила відповідне положення (Castaсeda Gutman vs Mexico, присуд  Міжамериканського суду з прав людини від 6 серпня 2008 р.).


 

Середа, 12 жовтня 2011, 9:22

Теґи

: відповідальність, вибори


 
     


0 коментарів


Зареєструйтеся, щоб мати змогу залишати коментарі


E-mail редакції: editor@cvu.kiev.ua
Webmaster: punosound@gmail.com

Аналітика

Важливо

Відео коментар

«Голосування на дому, що для цього потрібно»Вівторок, 9 жовтня 2012, 1:12

Список теґів

Авторизація

 
   Забули пароль?
    Реєстрація

Сторінку оброблено за 0,84839010238647 секунди

Delegation of the European Union to Ukraine Координатор проектів ОБСЄ в Україні Комiтет виборцiв України
Warning: Unknown: write failed: No space left on device (28) in Unknown on line 0

Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct () in Unknown on line 0