Про проектМапа сайту 

ВИБОРИ в Україні 


RSS
Анонси подійНовиниАналітикаЗаконодавствоМіжнародні документиЗвіти спостерігачівУчасники процесу реформуванняВідео вебінарівФорум

Виборчі системи. Міжнародний досвід.

Electoral Systems Briefing Paper

Alan Wall

Довідкова інформація про виборчі системи

http://aceproject.org/ero-en/topics/electoral-systems/SDOC1584.pdf/view


Короткий опис виборчих систем           

МАЖОРИТАРНІ СИСТЕМИ

Мажоритарні/плюралістичні системи мають за основу округи, що відповідають території, на яку розповсюджується юрисдикція органу, який обирається. Такі системи можуть працювати як в одномандатних, так і в багатомандатних виборчих округах. Всі представницькі мандати по округу дістаються кандидату чи партії, які отримати найбільшу кількість голосів (відносну більшість), або рідше абсолютну (однак визначену) більшість голосів в межах округу.

Система відносної більшості

Цей тип системи найбільш представлений в Великобританії і її колишніх колоніальних володіннях.

Система заснована на «одномандатних округах» - від кожного округу обирається один представник .

Обранцем від кожного округу є той, хто отримав більшість голосів. Це не обов’язково повинна бути  абсолютна більшість голосів.

Деякі суттєві переваги системи відносної більшості

·        Система відносної більшості може консолідувати партії та обмежувати їх кількість, часто до 2 партій широкого представництва, таким чином виборці мають чітко окреслений вибір. Це обмежує можливості екстремістських партій;

·        Ця система сприяє формуванню сильного однопартійного уряду;

·        Вибори за системою відносної більшості змушують партії залишатися підзвітними за свою діяльність;

·        За цієї системи формується конкурента опозиція, що змушує уряд залишатися підзвітним перед виборцями;

·        Ця система, так само як і інші засновані на округах системи,  сприяє встановленню місцевих зв’язків між виборцями та представниками.

·        Система відносної більшості дозволяє незалежним кандидатам балотуватися на виборах;

·        Вона дозволяє тримати баланс між політичними партіями та окремими кандидатами/ представниками, і насамкінець;

·        Виборцям просто зрозуміти і використовувати цю систему. Якщо не враховувати необхідність зберігати межі округів, ця система також проста в адмініструванні.

Деякі суттєві недоліки системи відносної більшості

·        Кількість місць розподіляється дуже непропорційно до кількості отриманих голосів. Партія, що отримала абсолютну більшість або більшу долю голосів, може не отримати абсолютну більшість або більшу долю місць. Партія зі значною долею голосів за загальним підрахунком може не отримати місць взагалі;

·        Система «переможець отримує все» означає, що значна частина голосів виявляються «змарнованими». Ці виборці не представлені, менші  партії виключені зі «справедливого» представництва;

·        Система відносної більшості  означає, що кандидатом-переможцем може виявитись кандидат, що здобув підтримку тільки 30-40% виборців, або навіть менше;

·        Система абсолютної більшості, так само як і інші системи засновані на  одномандатних округах, створює бар’єри до обрання кандидатів від меншин;

·        Система абсолютної більшості може обмежувати розвиток плюралістичних, багатопартійних систем;

·        За цієї системи можуть створитися умови до посилення позицій регіональних партій або приходу до влади етнічних партій;

·        Ця система може бути або нечутливою, або занадто чутливою до зміни громадської думки;

·        Ця система є чутливою до маніпуляцій із межами виборчих округів.

Альтернативне голосування (преференційне голосування)

Альтернативне голосування зазвичай використовується в одномандатних округах.

За системи повністю преференційного голосування, виборці повинні оцінити всіх кандидатів в порядку їх преференцій (1, 2, 3, 4 і т. д.).

За системи  преференційного голосування виборці мають можливість відмітити тільки одного кандидата або преференційно оцінити деяких або всіх кандидатів.

За системи групового голосування за списками (ticket voting)  виборець голосує за політичну партію, а в межах партійного списку, який всі політичні партії подають виборчим комісія до дня голосування, виборець відмічає кандидатів відповідно до власних преференцій.

Переможцем виборів є кандидат з 50%+1 дійсних отриманих голосів в певному окрузі. Якщо це не досягається шляхом додавання всіх голосів першої преференції, то кандидат, що набрав найменше голосів першої преференції вибуває з числа претендентів, а голоси другої преференції з виборчих бюлетенів відповідно розподіляються між кандидатами, що залишилися. Цей процес вилучення кандидата з найменшою кількістю голосів і розподілення його/її голосів між кандидатами, що залишилися, кому виборець віддав свою наступну найвищу преференцію, продовжується до тих пір, поки один з кандидатів не набирає  50%+1 голос.

Деякі суттєві переваги альтернативного голосування

·        Системи альтернативного голосування мають перевагою зв’язок виборців і представників, що подібно до інших заснованих на округах систем.

·        Система альтернативного голосування надає виборцям різноманітні можливості вплинути на те, хто буде їх представником, хоча цей аргумент є менш вагомим у разі використання варіанту групового голосування за списками (ticket voting).

·        Через вимогу до кандидата набрати абсолютну більшість голосів для того, щоб бути обраним, ці системи підсилюють легітимність обраних представників.

·        Такі системи можуть сприяти співробітництву між політичними партіями і зменшувати наслідки екстремізму.

·        Вони можуть дозволити малим, однаково сфокусованим партіям координуватися без утворення формальних союзів.

·        Такі системи дешевші в адмініструванні, ніж інші мажоритарні системи, наприклад, ніж система двох турів голосування.

Деякі суттєві недоліки альтернативного голосування.

·        Ці системи призводять до диспропорційних результатів, часто уряд формується партією, що отримала відносно меншу кількість голосів.

·        Системи альтернативного голосування часто призводить до перемоги на виборах кандидата, який отримав друге чи третє місце голосів першої преференції. Виборцям може бути важко це прийняти.

·        Ці системи вимагають високого рівня грамотності виборців. Таким чином, вони можуть спричинити до більшої кількості недійсних бюлетенів, та поставити під значний сумнів легітимність виборів.

·        Ці системи потребують більш складних і інтенсивних навчальних програм для виборців.

·        За системи альтернативного голосування виборчі бюлетені для виборчого округу необхідно збирати в одному місці для підрахунку голосів і визначення результатів. Це має певні наслідки для рівня безпеки, прозорості виборів, а також логістичного адміністрування.

·        Складність системи підрахунку може перевищувати рівень підготовки і можливостей виборчих комісій, а також бути незрозумілим для спостерігачів від партій та громадських організацій. Навіть за ідеальних умов для визначення переможця може знадобитися кілька діб. Таку систему непросто автоматизувати.

·        За такої системи можливі закулісні угоди і вирішення питання щодо того, кого партія буде радити своїм виборцям як другий або наступний за преференцією вибір в виборчому бюлетені, за рахунок сплати грошей

·        Ця система є чутливою до маніпуляцій із межами виборчих округів.

Системи двох турів

Виборчі системи двох турів використовуються для виборів у законодавчі органи в більше ніж 30-ти країнах ― Франції, Гаїті, Кубі, Єгипті, багатьох франкомовних африканських країнах навколо Сахари, багатьох країнах колишнього Радянського Союзу, включаючи Україну, Молдову, Білорусь, Узбекистан, Киргизстан. Такі системи також розповсюджені на президентських виборах.

Ці системи звичайно застосовуються на одномандатних округах, хоча також можуть використовуватися при партійному голосуванні в багатомандатних округах.

Кандидат, що отримує 50%+1 голос в першому турі, перемагає на виборах. За деяких систем повинна також виконуватися умова мінімальної явки виборців. Також в деяких системах двох турів переможцем в першому турі може бути кандидат, що отримує менше, ніж абсолютну більшість голосів (але в межах визначених процентів), і який принаймні на визначений процент голосів попереду його/її найближчого конкурента.

Якщо жоден з кандидатів не отримує 50%+1 голос (або менше якщо це визначено системою) в першому турі, кандидати-лідери (це може бути визначено у різний спосіб ― 2 кандидати-лідери (мажоритарні системи двох турів), або всі претенденти, що отримали більше, ніж х% голосів в першому турі (плюралістично-мажоритарна система двох турів), змагаються у другому турі виборів. Перемагає кандидат, який в другому турі набирає найвищу кількість голосів.


Деякі суттєві переваги системи двох турів

·        Системи двох турів мають переваги поєднання виборців з представниками, подібно до  інших заснованих на виборчих округах систем.

·        Через вимогу підтримки абсолютної більшості, використання системи двох турів може посилити легітимність обраних представників.

·        Такі системи надають виборцям можливість другого вибору або можливість змінити свою думку  щодо кандидата-обранця між першим та другим туром.

·        Такі системи не вимагають високого рівня грамотності і високопрофесійної адміністративної підтримки як в інших мажоритарних системах, таких як альтернативне голосування.

·        Такі системи стимулюють співпрацю і групування партій до другого туру виборів задля отримання відносної чи абсолютної більшості. Це допомагає стримувати екстремізм. Це також може перерости в співпрацю в процесі законотворення.

Деякі суттєві недоліки системи двох турів

·        Системи двох турів дорого коштують і спричиняють значний організаційний тиск на виборчі комісії, які повинні провести два повних тури виборів протягом короткого терміну.

·        Pезультатом є диспропорційні результати зі значною кількістю «змарнованих» голосів.

·        Зазвичай виборці втомлюються і при проведенні другого туру явка виборців значно нижча, ніж в першому турі.

·        Тривалий період часу з початку виборів і до визначення результатів другого туру може призвести до політичної та соціальної нестабільності.

·        За такої системи можливі закулісні угоди і вирішення питання щодо того, кого партії, що не пройшли в другий тур, будуть радити своїм виборцям у якості кращого кандидата на другому турі виборів, за рахунок сплати грошей

·        Ця система є чутливою до маніпуляцій із межами виборчих округів.

ПРОПОРЦІЙНІ СИСТЕМИ

Основною метою систем пропорційного представництва є створення представницького органу, в якому пропорція мандатів, отриманих кожною партією, якнайточніше відповідає пропорції отриманих цією партією загальної кількості голосів.

Кандидати обираються в багатомандатних виборчих округах. Країна в цілому може бути одномандатним виборчим округом від якого обираються всі представники, або може існувати кілька регіональних чи місцевих округів, від яких обираються представники. Чим більша кількість округів задіяна, тим менш ймовірно, що структура представницького органу повністю відобразить загальну пропорцію голосів, отриману кожною партією.

Пропорційне представництво за списками

Певні форми пропорційного представництва за списками використовуються близько 70 країнами. Всі форми пропорційного представництва за списками мають такі загальні характеристики:

Партії подають список кандидатів, зазвичай кількість кандидатів у списку щонайменше дорівнює кількості представницьких мандатів, передбачених на певному виборчому окрузі.

Виборці голосують тільки за одну партію. Кількість представницьких мандатів, які отримує кожна партія, визначається і прямо залежить від долі загальної кількості голосів, отриманих у відповідному виборчому окрузі.

Кількість представницьких мандатів, які отримує кожна партія, може визначатися різними варіантами формул, що ґрунтуються або на методі «найбільших надлишків» або на методі «найбільшого середнього». Кожен з цих різних способів здійснення прорахунків в результаті може дати трохи відмінний результат виборів – у значенні кількості представників, обраних від кожної політичної партії.

Можуть існувати певні бар’єри щодо включення партії до розподілу представницьких мандатів, наприклад, вимога отримати мінімальний прохідний % загальної кількості голосів.

Варіанти пропорційного представництва за списками  відрізняється  переважно за способом,  у який обираються кандидати, щоб отримати партійні мандати  після виборів.

Закриті виборчі списки

На даний момент це найбільш розповсюджена форма. Кількість мандатів, які отримала політична партія, розподіляється між кандидатами відповідно до їх місця в списку кандидатів, визначеному партією. Зазвичай в виборчому бюлетені зазначається тільки назва партії, хоча порядок кандидатів у партійному списку часто також оприлюднюється. Як правило, цей список не можна змінювати після визначеної дати подання списку. Таким чином, політична партія має певний контроль над кандидатами, що отримають виграні партією мандати.

Відкриті виборчі списки

Виборці голосують як за політичну партію, якій вони надають перевагу, так і за кандидатів з партійного списку, які на їх думку повинні отримати представницькі мандати, у разі перемоги їх партії на виборах. Зазвичай кількість кандидатів в партійних списках вдвічі більше, ніж максимально можлива кількість мандатів, які може отримати партія. Виборці зазвичай можуть голосувати за таку кількість кандидатів із списку однієї партії, скільки партія може отримати мандатів. Голосування за кандидатів з іншої партії  зазвичай не допускається.

Вільні виборчі списки

Як приклад можна навести частину пропорційного представництва у змішаній системі в Швейцарії. Кожна політична партія подає власний список кандидатів, “партія” і кожен кандидат в виборчому бюлетені розміщуються окремо. Виборці можуть голосувати за партійний список як він поданий, можуть викреслювати або повторювати імена, розділити свій голос між партійними списками різних партій, або вибрати імена з будь-яких списків, формуючи власний список, який записується на пустій частині виборчого бюлетеня.

Деякі суттєві переваги пропорційного представництва за списками

·        Пропорційне представництво за списками є системою включення, що дозволяє сформувати законодавчий орган з представників широкого спектру політичних рухів у суспільстві, включаючи меншини.

·        Вона більш-менш точно переводить долю отриманих голосів в проценти обраних представників.

·        За пропорційного представництва за списками тільки незначна кількість виборців залишається не представленою, а їх голоси «змарнованими», таким чином заохочується участь у виборах.

·        Пропорційне представництво за списками сприяє різноманітності в багатопартійній системі.

·        Пропорційне представництво за списками сприяє різноманітності в висуванні кандидатів на вибори, а також сприяє вибору меншин. Наприклад, за систем пропорційного представництва пропорція жінок в законодавчих органах зазвичай набагато вища.

·        За системи пропорційного представництва певним чином обмежується зростання регіональних твердинь певних партій.

·        Спираючись на європейський емпіричний досвід, можна стверджувати, що наслідком цієї система є більш ефективна робота уряду.

·        У варіанті пропорційного представництва за закритими списками ця система є дуже простою для розуміння виборцями та відносно простою в адмініструванні.

·        При пропорційному представництві за списками ми бачимо наочні приклади розподілу влади та співпраці.

Деякі суттєві недоліки пропорційного представництва за списками

·        За систем пропорційного представництва за списками часто відсутній сильний зв'язок між представниками і виборцями в межах певної географічної території.

·        За систем пропорційного представництва за списками дуже рідко одна партія може сформувати більшість в законодавчому органі. Коаліційні уряди вимагають політики компромісів, в також діють повільніше і є менш внутрішньо стабільними, ніж уряди сформовані однією партією.

·        Пропорційне представництво за списками вимагає діючої партійної системи.

·        Незалежним кандидатам складніше балотуватися, особливо за умови використання закритих виборчих списків.

·        За системи пропорційного представництва за списками до влади приходить багато партій, що може призвести до фрагментації партійної системи на партії однієї проблеми чи однієї особистості.

·        Ця система дозволяє підтримувати життєздатність екстремістських партій.

·        Уряди сформовані за системою пропорційного представництва за списками можуть бути менш підзвітними, оскільки більш складно усунути партію від влади. Навіть непопулярні партії можуть бути залучені у формування післявиборчої урядової коаліції.

·        Виборці не мають вибору щодо того, хто саме має бути їх представником, особливо за умов пропорційного представництва за закритими списками. Це може призвести до недостатньої підзвітності представників перед виборцями. Також ця система наділяє лідерів політичних партій значною владою щодо визначення представників.

·        Більш складні версії системи (пропорційне представництво за відкритими чи вільними списками) можуть бути важкими для розуміння та адміністрування.

ЗМІШАНІ СИСТЕМИ ПРЕДСТАВНИЦТВА

Використовується в Німеччині, Новій Зеландії та в інших країнах.

Виборці отримують 2 окремі виборчі бюлетені, або один бюлетень в якому розміщені два окремі виборчі списки: один голос виборець може віддати за партію (зазвичай національний рівень),  інший свій голос виборець може віддати за кандидата від свого виборчого округу (місцевий рівень).

Існують відмінності у співвідношенні кількості мандатів пропорційного представництва до кількості мандатів по виборчим округам  – зазвичай між  50% та 25% місць обираються за системою пропорційного представництва .

Кількість місць кожної партії в законодавчому органі прямо визначається пропорцією кількості голосів в результаті голосування. Кандидати від партії, які повинні зайняти розподілені між партіями місця, визначаються наступним чином:

Всі кандидати-переможці від партії обрані на виборах по округам оголошуються обраними. Оголошуються обраними також ті кандидати з партійного списку при пропорційному голосуванні, які додатково до обраних по округам кандидатів-переможців потраплять в % представників від даної партії, що пропорційний % кількості отриманих партією голосів.

За такої системи можуть бути потрібні додаткові положення, включаючи змінну загальну кількість представників, у випадку якщо кількість отриманих партією мандатів по округах перевищує пропорцію місць, визначену шляхом голосування за пропорційною системою.

Деякі суттєві переваги змішаної системи представництва

·        Змішана система  представництва має переваги подібні до систем пропорційного представництва, але в дещо розширеному вигляді, наприклад:

·        Ця система зберігає перевагу пропорційності за пропорційного голосування (існує прямий зв'язок між отриманою кількістю голосів і кількістю отриманих місць), забезпечуючи при цьому виборців підзвітним та географічно пов’язаним представництвом.

·        За цієї системи виборці мають два голоси, таким чином голоси можуть бути розділені між партіями/особами, що представляють різні аспекти позиції виборця. 

·        Це система включення, що дозволяє сформувати законодавчий орган з представників широкого спектру політичних рухів, включаючи меншини.

·        За системи змішаного представництва невелика кількість голосів є «змарнована», таким чином заохочується участь у виборах.

·        Ця система сприяє тому, щоб на виборах балотувалися різні кандидати, допомагає у виборах меншин, забезпечує представництво для деяких партій меншин.

Деякі суттєві недоліки змішаної системи представництва

·        Змішана система може сприяти створенню коаліційних або слабких урядів, які важко усунути від влади.

·        За системи змішаного представництва голоси за представників по місцевим округам є менш важливими, ніж голоси за політичну партію у визначенні загального розподілення місць. За змішаної системи можуть створитись два класи парламентських представників, кожен з власним порядком денним в межах однієї партії.

·        За змішаної системи виборцям складно зрозуміти яким чином здійснюється розподіл місць, тож можуть знадобитися значні зусилля для навчання виборців.

·        Змішана система може призвести до «стратегічного голосування», де виборцям пропонується у своєму окрузі голосувати за кандидата від партії не через прихильність до нього, але задля підтримки партії, щоб максимізувати кількість місць партії, яку вони підтримують, при пропорційному їх розподілі.

·        Змішана система є більш складною для виборців та виборчих комісій, ніж системи пропорційного представництва за списками, хоча забезпечує такий самий результат пропорційності.

Обрахунок кількості представників за кількістю голосів при  пропорційному представництві

У системах пропорційного представництва використовуються різні методи, щоб перевести отриману партією кількість голосів у кількість розподілених місць. Ці методи  не залежать від різних способів формування списків кандидатів чи способів голосування при різних системах пропорційного представництва: зазвичай це приєднання будь-якого методу голосування та будь-якої методології розподілу місць, які вважаються оптимальними.

Різні методики голосування визначають рівень впливу виборця на те, хто саме буде кандидатом-переможцем. Метод розподілу місць допомагає визначити наскільки пропорційним є співвідношення між кількістю відданих голосів і кількістю місць, отриманих кожною партією.

У всіх методиках пропорційного представництва необхідно обрахувати число-дільник, це є засадою для розподілення місць політичними партіями на основі отриманих голосів. Дільник може бути обрахований кількома способами.

Обрахунок дільника для розподілення мандатів для кожної партії

Існує два основних типи дільників:

Квота

Коефіцієнт

КВОТИ

У багатьох системах пропорційного представництва обраховується «квота», що застосовується до дільника для розподілу місць для кожної партії. Існують різні методи розрахунку квот.


ВИДИ КВОТ

Квота Хейра                         К-ть голосів/К-ть мандатів

Квота Гогенбаха/Бішопа      К-ть голосів/(К-ть мандатів + 1)

Квота Друпа                         (К-ть голосів/К-ть мандатів + 1) + 1

Квота Імперіалі                     К-ть голосів/(К-ть мандатів + 2)


КОЕФІЦІЄНТ

В системах, де мандати розподіляються на основі «коефіцієнту» голоси кожної партії розподіляється на числовий ряд, це може бути 1, 2, 3 і т. д. максимум до кількості мандатів, які треба розподілити. Далі цей ряд ранжується від найвищого до найнижчого. Якщо є певна кількість мандатів N, то найвищий коефіцієнт N стає дільником для розподілу мандатів.

Метод найбільших надлишків

Використання цього простого методу розподілу мандатів між партіями може дати не точно пропорційний результат.  Голоси кожної партії діляться по квоті чи коефіцієнту, який використовується для розподілу місць. Початково кожна партія отримує кількість мандатів, що еквівалентне кількості повних квот чи коефіцієнтів в кількості набраних голосів. Якщо в результаті розподілені не всі місця, то ті місця, що залишилися, розподіляються між партіями відповідно до рейтингу від вищого до нижчого відповідно до кількості голосів, що залишилися після обрахування різниці після використання повних квот (чи коефіцієнтів).

Використання в обрахунках методу , що дає відносно високу квоту (наприклад, квота Хейера) означає, що

Буде отримано менше повних квот

Більше мандатів буде розподілено по залишкам

Відносну вигоду отримують партії, що отримали меншу пропорцію голосів

Однак навіть застосування методу з нижчою квотою  (метод Друпа чи  Гогенбаха/Бішопа ) не завжди вирішує проблему точної пропорційності.

Метод найбільшого середнього

Метою використання цього методу розподілу мандатів у системах пропорційного представництва є забезпечення того, що всі мандати будуть розподілені і середня кількість голосів, які потрібна для того, щоб отримати один мандат, буде якомога більш рівною для кожної партії. Існують кілька різних версій систем найбільшого середнього, але в основі всіх лежить поділ отриманих партією голосів на ряд чисел (дільників) щоб отримати кілька коефіцієнтів, які ранжуються для того, щоб визначити розподіл мандатів.

Метод д’Ондта

Існує дві основні версії методу д’Ондта, хоча є і багато їх варіацій. За першою версією не використовується квота і обрахунок здійснюється наступним чином:

Етап 1: Голоси кожної партії діляться на ОДИН – найвищий коефіцієнт, за яким можна отримати мандат

Етап 2: Голоси партії, що отримує мандат на першому етапі діляться на 2, голоси інших партій діляться на 1 – партія з найвищим коефіцієнтом отримує мандат

Етап 3 та наступні етапи: Повторюється етап 2, але дільник, на який діляться отримані партією голоси, кожен раз збільшується на 1, поки не будуть розподілені всі мандати.

За другою версією обрахунок коефіцієнта здійснюється таким чином:

Голоси кожної партії діляться на 1,2, 3, 4, 5 і до максимального числа мандатів, які потрібно розподілити, 5 найвищих коефіцієнтів у цьому ряді чисел = 1 мандат, мандати надаються партії з розрахунку скільки таких найвищих коефіцієнтів можна отримати при діленні отриманих партією голосів.

При розрахунках за методом д’Ондта відносну перевагу отримують партії більшості за рахунок менших партій


Метод Сент-Лагю і варіація методу Сент-Лагю

Система Сент-Лагю працює за зразком другої основної версії методу д’Ондта, але дільники не 1, 2, 3 і т.д., але 1, 3, 5,7, 9, 11 і т. д.

При використанні варіації методу Сент-Лагю використовують дільники 1.4, 3,5,7, 9, 11 і т.д.

Метод Сент-Лагю і змінений метод Сент-Лагю підвищує величину дільників, ускладнюючи партіям більшості можливість отримати кожен наступний мандат

Змінений метод Сент-Лагю з першим дільником 1.4 зменшує для менших партій можливість отримати представництво на першому етапі.

Метод Гогенбаха/Бішопа 

При застосуванні методу Гогенбаха/Бішопа голоси кожної партії діляться на ряд дільників щоб отримати середню кількість голосів. Партія з найвищою середньою кількістю голосів після кожного етапу підрахунку отримує мандат. Після отримання партією мандату її голоси на наступному етапі діляться на наступний найвищий дільник.

КОРОТКИЙ ОПИС ВИБОРЧИХ СИСТЕМ  ПРЯМОГО ГОЛОСУВАННЯ ЗА ПАРТІЮ ТА КАНДИДАТА

Пропорційне представництво за списками

Основні характеристики, переваги та недоліки цих систем описані в розділі “Системи запропоновані для  прямого голосування за партію та кандидата” вище

Блокове голосування

Система блокового голосування використовується на Бермудах, Мальдівах, в Кувейті, на Маврикії, в Палестині, та ще в деяких країнах. Партійне блокове голосування використовується в Джибуті, Лівані, Тунісі, Сенегалі, в більшості округів Сінгапуру.

Блокове голосування є формою системи відносної більшості в багатомандатних виборчих округах. Зазвичай виборці можуть голосувати за таку кількість кандидатів, що відповідає кількості представників, що обирається. Таким чином, якщо повинно бути обрано 5  представників, кожен виборець може віддати свій голос більш ніж за 5 кандидатів.

Деякі суттєві переваги блокового голосування

·        Існує думка, що система блокового голосування може забезпечити представництво меншин в законодавчих органах влади (емпіричне дослідження в таких країнах як Сінгапур не зовсім підтверджує це твердження);

·        Система блокового голосування посилює партії, але також надає виборцям можливість обирати поміж кандидатами;

·        Вона є простою в застосуванні та адмініструванні; а також

·        Ця система використовується в великих багатомандатних виборчих округах, проте кандидати є прямо підзвітними виборцям.

Деякі суттєві недоліки  блокового голосування

·        Системи блокового голосування акцентують всі недоліки системи відносної більшості;

·        Блокове голосування є найбільш диспропорційною з усіх виборчих систем  і може привести до того, що партія, яка набрала відносну більшість голосів, отримує всі або майже всі мандати в багатомандатному виборчому окрузі;

·        Принцип “переможець отримує все” означає, що більшість голосів є “змарнованими”. Ці виборці не представлені, а партії меншин виключені зі “справедливого” представництва;

·        Система блокового голосування є чутливою до маніпулювання межами виборчих округів;

·        Ця система може обмежувати розвиток плюралістичних багатопартійних систем; а також

·        Вона може бути або нечутливою, або занадто чутливою до зміни громадської думки.

Середа, 12 жовтня 2011, 12:49

Теґи

: виборчі квоти, мажоритарна виборча система, виборча система


 
     


0 коментарів


Зареєструйтеся, щоб мати змогу залишати коментарі


E-mail редакції: editor@cvu.kiev.ua
Webmaster: punosound@gmail.com

Аналітика

Важливо

Відео коментар

«Голосування на дому, що для цього потрібно»Вівторок, 9 жовтня 2012, 1:12

Список теґів

Авторизація

 
   Забули пароль?
    Реєстрація

Сторінку оброблено за 1,2218880653381 секунди

Delegation of the European Union to Ukraine Координатор проектів ОБСЄ в Україні Комiтет виборцiв України
Warning: Unknown: write failed: No space left on device (28) in Unknown on line 0

Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct () in Unknown on line 0