Про проектМапа сайту 

ВИБОРИ в Україні 


RSS
Анонси подійНовиниАналітикаЗаконодавствоМіжнародні документиЗвіти спостерігачівУчасники процесу реформуванняВідео вебінарівФорум

Статус і форми роботи виборчих комісій у контексті виборчої реформи.

Чесність і прозорість у фіксації волевиявлення виборців залежить не стільки від виду виборчої системи, скільки від самої організації виборів. Ключовим у цьому зв’язку є питання формування виборчих комісій. Ще однією новою тенденцією з прийняттям нового виборчого законодавства у цей період стало посилення ролі парламентських фракцій у ході виборчого процесу. Такі спроби робилися парламентом ще напередодні президентських виборів 2010 року, проте, під тиском громадських інститутів були блоковані. Її зміст – надати право формування виборчих комісій лише партіями, які представлені у Верховній Раді України.

Повною мірою ця ідея була реалізована при прийнятті нового Закону  «Про місцеві вибори»  від 10 липня 2010 року. Згідно з Законом про місцеві вибори, ТВК формувалися ЦВК за поданням місцевих організацій партій. При тому суб’єктами подань стали:

1) місцева організація політичної партії, депутатська фракція якої зареєстрована в Апараті ВР України поточного скликання (може подавати до 3 кандидатур);

 2) зареєстрована в установленому законом порядку у відповідній адміністративно-територіальній одиниці місцева організація тієї політичної партії, що входить до виборчого блоку, депутатська фракція якого зареєстрована в Апараті Верховної Ради України поточного скликання (може подавати до 3 кандидатур). Разом парламентські партії отримати до 15 членів від загального складу ТВК (при загальній кількості 18 осіб);

3) всі зареєстровані в установленому законом порядку у відповідній адміністративно-територіальній одиниці місцеві організації усіх політичних партій, які мають намір висувати кандидатів на відповідних місцевих виборах (може подавати 1 кандидатуру). Разом непарламентські партії могли подавати до 3 членів ТВК. Три кандидатури від непарламентських партій визначалися шляхом жеребкуванням.

Політичний вимір нової процедури формування територіальних виборчих комісій, відповідно до закону про вибори і п. 3.3 Роз’яснення ЦВК щодо формування складу територіальних виборчих комісій під час проведення чергових виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 31 жовтня 2010 року, затвердженого Постановою ЦВК № 343 від 10 вересня 2010 року, такий: до складу територіальної виборчої комісії включаються: від місцевої організації Партії регіонів – три кандидатури, від місцевої організації Комуністичної партії України – три кандидатури, від місцевої організації Народної партії – три кандидатури. Водночас опозиційні політичні сили, представлені БЮТ і «Нашою Україною – Народною самообороною», отримали по три кандидатури на кожен блок. Тобто від місцевих організацій політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», Української соціал-демократичної партії, партії «Реформи і порядок» – три кандидатури, від місцевих організацій «Нашої України», «Народної самооборони», Народного руху України, Української народної партії, Української республіканської партії «Собор», Партії «Християнсько-демократичний союз», Європейської партії України, Громадянської партії «ПО­­РА», Партії захисників Віт­­чизни – три кандидатури.

Дана модель формування ТВК привела до очікуваних результатів – комісії стали повністю підконтрольними партіям парламентської коаліції. Зважаючи на дуже значні повноваження ТВК, у тому числі щодо формування ДВК, впливу на прийняття актів ДВК, реєстрації і скасування реєстрації кандидатів у депутати місцевих рад та кандидатів на посади голів, під контроль партій парламентської коаліції перейшов весь виборчий процес на місцевих виборах.

Не ліпша ситуація і з формуванням ДВК на місцевих виборах. ДВК формуються ТВК за поданням суб’єктів виборчого процесу – місцевих організацій партій, кандидатів у депутати, кандидатів у голови громад. Зрозуміло, що в умовах великої кількості суб’єктів виборчого процесу, які мають право подавати кандидатури до ДВК, таких подань є значно більше, ніж чисельність ДВК. У той самий час закон не встановив процедури відбору кандидатур до складу ДВК, що у свою чергу привело до суб’єктивізму у призначенні членів ДВК. Очевидно, що саме цим треба пояснювати масштабні порушення у ході виборчих перегонів на місцевих виборах 2010 року.

Тому, на думку автора, у ході виборчої реформи мають бути кардинально змінені положення щодо порядку формування виборчих комісій. У випадку надходження подань, що відповідають вимогам, встановленим законом, у кількості, яка не перевищує чисельності відповідної комісії, суб’єкт призначення членів ТВК і ДВК призначає персональний склад комісії з урахуванням всіх подань. У випадку, якщо кількість таких подань більша від чисельності комісії, члени виборчої комісії відбираються шляхом жеребкування.

Звичайно, між парламентськими і місцевими виборами є різниця, сфера компетенції окружних комісій є значно вужчою, аніж територіальних. Та й порядок формування відмінний. Формування ОВК на виборах народних депутатів, як за чинним виборчим законом, так і відповідно до Технічного проекту розробленого Робочої групою з питань удосконалення виборчого законодавства (далі Проект Закону), віднесено до компетенції ЦВК за поданням партій. Обов’язково до ОВК включаються по 1 кандидатурі від парламентських партій, решта членів ОВК призначаються через жеребкування на підставі подань непарламентських партій. Проте, насторожує, що у Проекті Закону, на відміну від чинного Закону, до суб’єктів подань до складу ОВК віднесено «партії, що сформували депутатські фракції на першій сесії ВР України поточного скликання». Той факт, що ч.2 ст.27 Проекту не згадує «блоки партій, які сформували депутатські фракції».

Але навіть, якщо законодавець в остаточній редакції нового виборчого закону чи ЦВК (своїм Роз’ясненням) зарахує до суб’єктів подань до ОВК партії, що входили до блоків НУ-НС і БЮТ, які сформували відповідні фракції у парламенті у 2007 році, то серйозною проблемою формування ОВК стане політичний суб’єктивізм у затвердженні персонального складу виборчих комісій. Якщо виходити з логіки Роз’яснення, даного ЦВК, щодо порядку формування ТВК на місцевих виборах 2010 року, то партії, які входили у 2007 році до складу БЮТ і НУ-НС зможуть зробити по 1 поданню до ОВК. Проте, до БЮТ у 2007 році входило три партії (ВО «Батьківщина», партія «Реформи і порядок», Українська соціал-демократична партія), до НУ-НС – входило дев’ять партій (ГП "ПОРА", Європейська партія України, Народний Рух України, Народний Союз "Наша Україна", інші). Відомо, що на сьогодні у цих блоках єдності, не існує. Так, у БЮТ діаметральні позиції в політичному процесі займають «Батьківщина» і УСДП, у НУ-НС – майже всі суб’єкти створення представляють автономні одиниці в частині політичних орієнтацій. Тому висунути узгоджені кандидатури до ОВК цим блокам однозначно не вдасться. А це у свою чергу означає, що кого призначити в ОВК від блоку буде визначати ЦВК.

Також надання парламентським партіям преференцій у формуванні ОВК абсолютно алогічне, зважаючи на «регіональну» специфіку підтримки парламентських партій. До прикладу, у кожній ОВК у Івано-Франківській області мають гарантовану квоту представництва Компартія України, Партія регіонів, Народна партія Литвина. Хоча на виборах 2007 року у Івано-Франківській області комуністів підтримало менше 1% голосів виборців (0,78%), «регіоналів» – 2,5%, а Блок Литвина – 0,97%. У той самий час сукупна «гарантована» квота БЮТ і НУ-НС в ОВК складе лише 2 члени комісії, при тому, що на виборах 2007 року на Івано-Франківщині ці два блоки набрали більше 87% голосів підтримки.

Ще однією проблемою у формуванні виборчих комісій на парламентських виборах є відсутність обов’язкових кваліфікаційних вимог до членів виборчих комісій ні у чинному законі про вибори народних депутатів України, ні у Проекті закону. До того ж немає чітко визначених положень щодо системи підготовки членів виборчих  комісій. У цьому зв’язку заслуговують на увагу положення законопроекту «Про вибори народних депутатів України», розробленого і поданого до ВР України Ю.Ключковським, щодо «попередньої підготовки осіб, які можуть входити до складу ОВК», ліцензування закладів, які здійснюють таку підготовку тощо.

У цьому зв’язку є більш логічнішим і чесним позбавити будь-яких преференцій парламентські партії у формуванні ОВК, запровадивши високий поріг для кандидатів у члени ОВК (освіта, досвід роботи) і жеребкування як єдиний спосіб формування виборчих комісій.

Проблеми формування ОВК ще більш рельєфно можуть проявитися і при формуванні ДВК – їх алгоритми є ідентичними.

Виходячи з вищесказаного, є доцільним громадським інститутам, політичним партіям при розгляді законопроекту про вибори народних депутатів ставити питання про такі обов’язкові складові нової редакції виборчого закону:

1) усунення преференцій парламентських партій у формуванні виборчих комісій. Найсправедливіше буде утворювати виборчі комісії шляхом жеребкування на підставі подань суб’єктів виборчого процесу;

2) запровадити обов’язкову професійну підготовку та атестацію членів ОВК і ДВК (як варіант, - кандидатів у члени виборчих комісій).   

Організація навчання членів виборчих комісій на сьогодні є у переліку повноважень ЦВК і ОВК. ЦВК організовує навчання членів ОВК, а ОВК – організовує навчання членів ДВК.

Але сам процес навчання членів виборчих комісій ні у чинному законі, ні у законопроекті належно не виписаний. Нема норм, які б визначали, як здійснюється навчання членів виборчих комісій, як ліцензуються заклади, які здійснюють навчання членів виборчих комісій, які підтверджуючі документи проходження такого навчання. Тому, очевидно, що законодавець має внести дані норми у тіло нового закону. При тому, що їх можна просто інкорпорувати – дані питання достатньо кваліфіковано виписано у відповідному законопроекті про вибори народних депутатів, поданому Ю.Ключковським.

Організація роботи виборчих комісій.

На думку автора, недоліком чинного законодавства є той факт, що єдиною формою прийняття рішень виборчими комісіями є колегіальна форма. Всі рішення окружних (територіальних), ДВК приймаються виключно на засіданні комісії. Оскільки за колегіальні рішення члени виборчих комісій не несуть жодної відповідальності, то таким рішенням можна прикрити будь-яке беззаконня. Зокрема, серйозною проблемою попередніх виборчих кампаній була практика позбавлення офіційних спостерігачів, інших категорій права присутності на засіданнях виборчих комісій. У цьому зв’язку є дуже характерною ситуація, яка мала місце на виборах депутатів обласної ради у Поліському районі Київської області: ДВК прийняли рішення про позбавлення права присутності на засіданнях при підрахунку голосів спостерігачів і журналістів, які представляли опозиційного кандидата, а після цього шляхом поставлення ще однієї позначки у бюлетенях, відданих за опозиційного кандидата, зробили їх недійсними.

Сучасні тенденції у змінах виборчого законодавства свідчать про посилення ризиків прийняття нелегітимних рішень. Так, на місцевих і президентських виборах рішення виборчою комісією приймається більшістю голосів не від складу, а від присутніх членів комісії. Аналогічна новела міститься і у законопроекті . Очевидно, що формальним мотивом для таких нововведень є бажання усунути можливості зриву засідань виборчих комісій.  

На думку автора, необхідно законодавчо встановити перелік найбільш важливих рішень виборчих комісій (у тому числі ЦВК), які потребують дуже високого рівня легітимності. До таких рішень доцільно віднести:

1) рішення про попередження та про скасування реєстрації кандидатів у народні депутати, кандидатів у Президенти, депутатів ВР АРК, місцевих рад, голів громад;

 2) рішення про позбавлення присутності на засіданні виборчої комісії осіб, які мають право присутності без рішення виборчої комісії (офіційних спостерігачів, кандидатів тощо);

3) рішення про включення до витягу зі списку виборців осіб, неспроможних самостійно пересуватися;

4) рішення про визнання виборів на виборчій дільниці недійсними;

5) інші питання, визначені законом. Є доцільним, щоб прийняття виборчою комісією найбільш важливих рішень здійснювалося більшістю голосів від складу на засіданні комісії членів комісії при кворумі не менше 2/3 членів виборчої комісії. Решту рішень доцільно приймати більшістю голосів від складу комісії при кворумі не менше ½ членів виборчої комісії.

Як варіант можна також розглянути можливість запровадження інституту персонального рішення голови виборчої комісії з одночасним встановленням відповідальності за неправомірні дії (бездіяльність) останнього.

На сьогодні законодавство України передбачає два види рішень виборчих комісій – постанову та протокольне рішення. Проте, досі законом чітко не встановлено предмет регулювання даних актів. Тому у контексті вдосконалення роботи виборчих комісій доцільно чітко визначити, чим відрізняються ці два види рішень, вставити чіткий перелік питань, які регулюються постановами, а які – протокольними рішеннями.

Серйозним аспектом в реформуванні системи організації виборчого процесу є зміна підходів до мотивації членів виборчих комісій. Фактично, на сьогодні ми маємо ситуацію, коли матеріально-фінансова зацікавленість членів виборчих комісій забезпечується тіньовими компенсаціями суб’єктів виборчого процесу. Зрозуміло, що така ситуація є абсолютно анормальною і законодавець має передбачити абсолютно легітимні механізми матеріального стимулювання членів виборчих комісій, - як тих, що працюють на постійній основі, так і тих, хто працює на громадських засадах. На думку автора, заробітна платня членів виборчих комісій, які працюють на постійній основі, має становити не менше розміру середньомісячної зарплати, отримуваної за основним місцем роботи, але не менше розміру двох мінімальних заробітних плат. Розмір заробітної плати члена виборчої комісії, який є пенсіонером або особою, яка тимчасово не працює, не може бути нижчим від розміру двох мінімальних заробітних плат. Пропонований у чинному Законі Про вибори народних депутатів України (його повторює у цій частині і проект) розмір оплати членам виборчих комісій на рівні однієї мінімальної заробітної платні на місяць, є абсолютно неприйнятним.  

Різкого стрибка бюджетних витрат на оплату праці членів виборчих комісій можна запобігти за рахунок скорочення кількості членів виборчих комісій, які працюють на постійній основі. Є оптимальним, щоб на постійній основі у ДВК працювала одна особа (секретар комісії), в окружних (територіальних) виборчих комісіях – дві особи (голова та секретар). Разом з тим, доцільно забезпечити гнучку систему оплати праці членів виборчих комісій, які працюють на громадських засадах, шляхом укладення цивільно-правових угод (у тому числі, оплата участі у засіданнях комісії, виконання обов’язків у день голосування на виборчій дільниці тощо). Крім того, на законодавчому рівні доцільно передбачити нефінансову мотивацію членів виборчих комісій (відгул).

Разом з підвищенням мотивації членів виборчих комісій, є доцільним вилучити з ст.157 КК України абсолютно некоректну і амотиваційну норму щодо кримінальної відповідальності членів виборчих комісій за «ухилення … у роботі комісії без поважних причин». Сьогодні за це діяння передбачена занадто сувора санкція – від 5100 до 8500 грн. штрафу  або обмеження волі на строк до 2 років,  або позбавленням волі на той самий строк,  з  позбавленням права  обіймати  певні  посади  або займатися певною діяльністю на строк від 1 до 3 років. Попри те, що доказати умисний характер даного правопорушення є достатньо складно, дана норма КК України часто є причиною відмов осіб брати участь у роботі виборчих комісій.

Попри необхідність посилити мотивацію членів виборчих комісій, є також потреба у підвищенні рівня відповідальності членів виборчих комісій, які працюють на постійній основі. Зокрема, доцільно законом голову, заступника голови та секретаря комісії віднести до кола службових осіб, які несуть відповідальність за вчинення службових злочин.

Андрій Дуда для сайту "Вибори в Україні", 17 жовтня  2011р

"Вибори в Україні"Неділя, 16 жовтня 2011, 21:20

Теґи

: Дуда, виборча реформа, виборча система


 
     



1 коментар
Алла Юрковська 2011-10-17 10:50:21Словесні баталії навколо прохідного відсотку відсунуть на задній план діяльність виборчих комісій.


Зареєструйтеся, щоб мати змогу залишати коментарі


E-mail редакції: editor@cvu.kiev.ua
Webmaster: punosound@gmail.com

Аналітика

Важливо

Відео коментар

«Голосування на дому, що для цього потрібно»Вівторок, 9 жовтня 2012, 1:12

Список теґів

Авторизація

 
   Забули пароль?
    Реєстрація

Сторінку оброблено за 0,98985314369202 секунди

Delegation of the European Union to Ukraine Координатор проектів ОБСЄ в Україні Комiтет виборцiв України
Warning: Unknown: write failed: No space left on device (28) in Unknown on line 0

Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct () in Unknown on line 0