Про проектМапа сайту 

ВИБОРИ в Україні 


RSS
Анонси подійНовиниАналітикаЗаконодавствоМіжнародні документиЗвіти спостерігачівУчасники процесу реформуванняВідео вебінарівФорум

Виборча реформа в Україні. Станом на 07 листопада 2011р.

Вибори на сьогодні є ключовою процедурою у формуванні вищих органів державної влади та представницьких інститутів місцевого самоврядування. Саме на виборах обирається Президент України, формується законодавчий орган влади – Верховна Рада України, приймається рішення членами територіальної громади щодо того, кому бути головною посадовою особою села, селища, міста, та кому бути депутатом місцевої ради. На сьогодні в Україні створено нормативну базу проведення виборів органів публічної влади. Зокрема, є чинним закони України «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим місцевих рад, сільських, селищних, міських голів» (далі Закон про вибори до місцевих рад), «Про Центральну виборчу комісію», «Про Державний реєстр виборців». Питання відповідальності у ході виборчого процесу регулюється Кримінальним кодексом України, Кодексом про адміністративні правопорушення, питання оскарження у виборчому процесі регулюються Кодексом адміністративного судочинства тощо.

Стадії виборчого процесу, більшість процедур на президентських, парламентських, місцевих виборах є достатньо однотипними. Зокрема, це стосується:

1) висування та реєстрації кандидатів, прийняття рішень щодо їх попередження та скасування реєстрації;

2) утворення виборчих округів, виборчих дільниць;

3) формування виборчих комісій, визначення їх статусу та статусу членів виборчих комісій, встановлення підстав для дострокового припинення комісій та їх членів;

4) складення і уточнення списків виборців;

5) виготовлення виборчих бюлетенів, передання їх на виборчі дільниці;

6) ведення виборчої агітації;

7) організація процесу голосування;

8) підрахунок голосів та встановлення результатів виборів, прийняття рішення про визнання виборів недійсними;

9) порядок оскарження актів, дій чи бездіяльності суб’єктів виборчого процесу тощо.

Тому є логічною ініціатива фахівців у сфері виборчого права щодо прийняття Виборчого кодексу  – законодавчого акту, який би врегульовував правовідносини, що виникають у процесі реалізації виборчих прав громадян на виборах Президента, народних депутатів, депутатів Верховної Ради АРК, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів. Проте, неодноразові спроби кодифікувати виборче законодавство досі не знайшли підтримки парламенту (на сьогодні у Верховній Раді зареєстровано два проекти Виборчого кодексу, але у найближчий час парламент не збирається їх розглядати).

Вибори Президента проводяться по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу, який включає в себе всю територію України. Для проведення виборів територія України поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Призначення виборів Президента здійснюється за рішенням Верховної Ради.

На виборах Президента активним виборчим правом володіють дієздатні громадяни України, які досягли повноліття. На осіб, які володіють пасивним виборчим правом на виборах Президента поширюються такі вимоги:

1) наявність громадянства України;

2) володіння активним виборчим правом;

3) володіння державною мовою;

4) проживання в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років. Обмеження щодо реєстрації їх кандидатами у Президенти мають особи, які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Висування кандидатів у Президенти здійснюється через політичні партії (блоки) або шляхом само висування. Ні громадські організації, ні збори виборців, ні трудові колективи не володіють правом висувати кандидатів у Президенти. Закон не встановлює вимог до явки виборців, за якої вибори вважаються такими, що відбулися.

У 2004 році відбулись суттєві зміни у виборчому законодавстві на виборах  законодавчого та представницьких органів публічної влади. Тому, згідно, з Законом України «Про вибори народних депутатів України» від 25 березня 2004 року (дана редакція чинна і сьогодні), вибори народних депутатів здійснюються за пропорційною системою – за закритими списками партій та блоків. Право обирати членів  законодавчого органу держави мають дієздатні повнолітні громадяни України, а право стати народним депутатом України має дієздатний громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Аналогічно, як і на виборах Президента. Не може бути висунутий кандидатом у депутати і обраний громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Виборчий бар’єр для проходження в парламент на сьогодні складає 3% від кількості виборців, які взяли участь в голосуванні.

Аналогічно, згідно з редакцією Закону «Про вибори місцевих рад» від 6 квітня 2004 року, вибори до Верховної Ради АРК, обласних, районних, міських, районних у місті рад відбувалися за закритими списками місцевих організацій партій та блоків, виборчий бар’єр складає 3%. «Мажоритарка» була залишена лише на виборах депутатів сільських, селищних рад.

Проте, зміни у виборчому законодавстві 2004 року, які привели до запровадження у 2004 році системи виборів за закритими партійними списками на виборах народних депутатів, депутатів міських, районних у місті, районних і обласних рад продемонструвало низку системних проблем, а саме:

1) послаблення зв’язку депутата з виборцем (погіршення індивідуальної роботи депутатів з виборцями, відсутність механізмів підзвітності, підконтрольності депутатів);

2) погіршення кваліфікаційного рівня, рівня компетентності депутатів, особливо, це стосувалося депутатів місцевих рад;

3) фракції народних депутатів, депутатів ВР АРК, місцевих рад у своїй більшості перетворилися у голосувальні машини, де позиція депутатів враховувалась мінімально.

Також для місцевих рад актуальною стала непропорційність у представленні інтересів територіальних громад у районних радах, а інтересів мешканців районів – у обласних радах тощо.

У 2009-2010 роках в Україні з’являються нові тенденції у виборчому законодавстві. З одного боку, це було пов’язано з необхідністю оперативного реагування на виклики, породжені спробами застосування нелегітимних виборчих технологій, спрямованих на спотворення волевиявлення виборців, вдосконалення порядку реалізації виборчих прав, з іншого – політичні сили, представлені в парламенті, активно використовують зміну виборчих правил для отримання політичних вигод. При тому часто при внесенні змін до виборчих законів думка виборців, громадських інститутів абсолютно не враховується.

10 липня 2010 року було прийнято нову редакцію Закону про вибори місцевих рад, яка внесла суттєві зміни до порядку формування місцевих рад. Було запроваджено змішану систему виборів на виборах депутатів міських, районних у місті, районних, обласних рад – пропорційно-мажоритарну: 50% складу ради обираються за партійними списками, 50% - за одномандатними мажоритарними округами. У чистому вигляді мажоритарна система була збережена на виборах депутатів сільських і селищних рад. Проте, право висувати кандидатів у депутати і по мажоритарному одномандатному, і по багатомандатному окрузі, кандидатів у міські голови отримали лише місцеві організації політичних партій; інститут самовисування зберігався лише на виборах сільських, селищних голів та депутатів сільських, селищних рад.

Ще однією новою тенденцією з прийняттям нового виборчого законодавства у цей період стало посилення ролі парламентських фракцій у ході виборчого процесу. Такі спроби робилися парламентом ще напередодні президентських виборів 2010 року, проте, під тиском громадських інститутів були блоковані. Її зміст – надати право формування виборчих комісій лише партіями, які представлені у Верховній Раді. Повною мірою ця ідея була реалізована при прийнятті нового Закону про місцеві вибори від 10 липня 2010 року. Згідно з новим Законом про місцеві вибори, ТВК формувалися ЦВК за поданням місцевих організацій партій. При тому суб’єктами подань стали:

1) місцева організація політичної партії, депутатська фракція якої зареєстровані у Верховної Ради поточного скликання (можна подавати до 3 кандидатур);

2) зареєстрована в установленому законом порядку у відповідній адміністративно-територіальній одиниці місцева організація тієї політичної партії, що входить до виборчого блоку, депутатська фракція якого зареєстрована у Верховній Раді поточного скликання (може подавати до 3 кандидатур). Разом парламентські партії отримали до 15 членів від загального складу ТВК (при загальній кількості 18 осіб);

3) всі зареєстровані в установленому законом порядку у відповідній адміністративно-територіальній одиниці місцеві організації усіх політичних партій, які мають намір висувати кандидатів на відповідних місцевих виборах (може подавати 1 кандидатуру). Разом непарламентські партії могли подавати до 3 членів ТВК. Три кандидатури від непарламентських партій визначалися шляхом жеребкуванням.

Зважаючи на значні повноваження ТВК, у тому числі щодо формування ДВК, впливу на прийняття рішень, реєстрації і скасування реєстрації кандидатів у депутати місцевих рад та кандидатів на посади голів, під контроль партій парламентської коаліції перейшов весь виборчий процес на місцевих виборах. Очевидно, що саме цим треба пояснювати масштабні порушення у ході виборчих перегонів на місцевих виборах 2010 року.

Згідно з Указом Президента «Про Робочу групу з питань удосконалення законодавства про вибори» від 2 листопада 2010 року N1004/2010 було створено Робочу групу, керівником якої було призначено міністра юстиції Лавриновича. Варто зазначити, що, відповідно до даного Указу, керівникові Робочої групи було надано право на власний розсуд вносити  зміни  до  її персонального складу. До 1  травня  2011  року  Робоча група повинна була подати законодавчі  пропозиції  щодо комплексного   та   системного  вдосконалення  регулювання  питань проведення виборів в Україні. 22 квітня 2010 року на сайті Міністерства юстиції було оприлюднено Технічний проект Закону  «Про вибори народних депутатів України». Даний законопроект містив низку новел, які суттєво змінювали положення Закону «Про вибори народних депутатів України», а саме:

1) замість пропорційної системи виборів запроваджується змішана (мажоритарно-пропорційна) система: 225 народних депутатів обираються за виборчими списками політичних партій, 225 – за одномандатними мажоритарними округами;

2) у зв’язку з запровадженням змішаної системи виборів, внесено зміни з переліку суб’єктів виборчого процесу вилучаються блоки політичних партій;

3) законопроект запроваджує низку новел, пов’язаних з проведенням виборів за мажоритарними виборчими округами. У тому числі:

1) надання права громадянам реалізувати своє пасивне виборче право на виборах у мажоритарних округах шляхом висування політичними партіями та шляхом самовисування;

2) встановлення грошової застави для кандидатів у народні депутати у розмірі 12 мінімальних заробітних плат (виходячи з проекту Державного бюджету на 2012 рік, – близько 13 тис.грн.);

3) надання права кандидатам у народні депутати по одномандатних округах подавати свої кандидатури членів ДВК, офіційних спостерігачів тощо.

4) підвищення виборчого бар’єру для проходження партій до парламенту з 3%  до 5%;

5) формування виборчих комісій за принципом, встановлених чинним Законом – обов’язкове включення до ОВК по 1 кандидату від парламентських партій і блоків, призначення решти членів ОВК на основі жеребкування кандидатур, поданих непарламентськими партіями – суб’єктами виборчого процесу (не більше 1 кандидатури). Аналогічний порядок формування ДВК з тим доповненням, що кандидати у депутати також можуть вносити подання щодо складу ДВК, як і непарламентські партії, беруть участь у жеребкуванні;

6) у виборчому бюлетені знімається позиція «не підтримую жодного кандидата»;

7) позбавлення суб’єктів виборчого процесу, за поданням яких призначені члени виборчих комісій, відкликати таких членів з виборчих комісій;

8) вилучення з переліку підстав для скасування реєстрації кандидатів у народні депутати повторного вчинення кандидатом у депутати діяння,  за яке йому було оголошено попередження.

Технічний проект Закону «Про вибори народних депутатів України» був надісланий до Венеціанської комісії. 12 вересня 2011 року було оприлюднено Попередній проект Спільної оцінки законопроекту «Про вибори народних депутатів України» Європейської комісії за демократію через право (Венеціанської комісії) та ОБСЄ/БДІПЛ. У даному документі міжнародні організації окреслили як позитиви виборчого закону, так і визначили ті положення, що несуть ризики чесним і прозорим виборам в Україні.

До позитивів Технічного проекту Закону «Про вибори народних депутатів України» Венеціанська комісія та ОБСЄ/БДІПЛ віднесли: 1) надання ЗМІ необмеженого доступу до всіх публічних заходів та подій, які мають відношення до виборів, засідань виборчих комісій, приміщень виборчих дільниць в день виборів; 2) передбачену законопроектом необхідність проходження ГЗС (головою, заступником голови, секретарем) ОВК попереднього навчання, організованого ЦВК; 3) скасування положення, яке надає партіям, що висунули члена виборчої комісії, необмежене право відкликати цього члена комісії без жодних підстав; 4) можливість участі у виборах незалежних кандидатів тощо.

Разом з тим у своєму попередньому висновку Венеціанська комісія та ОБСЄ/БДІПЛ вказали на низку недоліків. Насамперед, було зазначено, що доцільною є кодифікація виборчого законодавства України. Також Венеціанська комісія та ОБСЄ/БДІПЛ визнали таким, що не відповідає міжнародним виборчим стандартам, обмеження пасивного виборчого права для кандидатів, яких було засуджено за навмисний злочин незалежно від  тяжкості скоєного злочину (дані міжнародні організації рекомендували зробити таке обмеження лише для осіб, засуджених за тяжкі злочини). Норму проекту закону щодо обов’язкового проживання особи, яку висувають кандидатом у народні депутати, на території України протягом останніх п’яти років міжнародними організаціями названо «надмірною і непотрібною».

Крім вищезазначеного, Венеціанська комісія і ОБСЄ/БДІПЛ визначили такі недоліки проекту Закону: 1) відсутність чітких критеріїв та термінів для визначення меж виборчих округів; 2) відсутність чіткого визначення можливості оспорювання результатів виборів; 3) відсутність положень, які б запобігали зловживанням фінансового характеру під час виборчої кампанії: відсутність надання до і після виборів повної інформації про джерела фінансування кампанії та суми фінансових внесків, а також про суми видатків в рамках кампанії; відсутність незалежного моніторингу фінансування політичних партій та виборчих кампаній; відсутність ефективних пропорціональних та стримуючих санкцій за порушення положень щодо фінансування виборчих кампаній; 4) положення про фактичне надання дозволу ДВК оголошувати результати недійсними на основі довільних стандартів.

Щодо, достатньо дискусійної теми вибору виборчої системи, то Венеціанська комісія і ОБСЄ/БДІПЛ, визнаючи такий вибір суверенним правом України, повторили свою рекомендацію щодо необхідності запровадження виборчої системи, яка складається з пропорційної системи на основі відкритих списків та множинних регіональних виборчих округів.

У свою чергу українська влада низку зауважень Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ визначили такими, що не можуть бути враховані, оскільки не відповідають Конституції України (далі Конституція). Зокрема,  положення згідно з яким усім громадянам, яким були пред'явлені звинувачення у вчиненні умисного злочину, забороняється балотуватися до парламенту відображає положення ч. 2 статті 76 Конституції. Крім того, за словами Лавриновича, не можуть бути враховані рекомендації щодо скорочення вимог 5-річного проживання в Україні для того, щоб мати право бути обраним до парламенту. Оскільки, ця вимога є дублюванням ч. 3 статті 76 Конституції. Прийнятними до врахування було визначено 21 рекомендацію експертів Венеціанської комісії.

10 жовтня 2011 року у Верховній Раді було зареєстровано законопроект «Про вибори народних депутатів України» № 9265-1, як вказано у Пояснювальній записці до законопроекту, розроблений Робочою групою з питань удосконалення законодавства про вибори. Суб’єктами подання даного законопроекту виступили народні депутати, які представляють партії провладної більшості.

Аналіз законопроекту № 9265-1 свідчить, що до нього внесено низку норм системного характеру, які здатні суттєво вплинути на результати волевиявлення на парламентських виборах 2012 року. Це норми, які не були у Технічному проекті, відповідно, не оцінювались міжнародними організаціями. Зокрема, у Технічному проекті реєстрація (відмова в реєстрації, винесення попередження, скасування реєстрації) кандидатів у народні депутати здійснюється ЦВК, то у законопроекті №9265-1 ЦВК здійснює реєстраційні процедури лише щодо кандидатів у депутати по загальнодержавному виборчому округу, а кандидатів у народні депутати по одномандатних виборчих округах реєструють ОВК. Законопроект №9265-1 визначає два режими формування ОВК – на парламентських виборах. Загалом порядок формування виборчих комісій на виборах інших років (тобто, крім виборів 2012 року) аналогічний тому, який прописаний у Технічному проекті. Проте, згідно з перехідними положеннями законопроекту №9265-1, формування виборчих комісій здійснюється за принципом, аналогічним як на місцевих виборах – до складу виборчих комісій включаються по 3 кандидатури за поданням парламентських партій і блоків, три члени комісії визначається шляхом жеребкування на основі подань інших суб’єктів виборчого процесу. Це означає, що парламентські партії отримують повний контроль за виборчими комісіями. Реанімовано і модифіковано норму чинного Закону «Про вибори народних депутатів України», згідно з якою скасування реєстрації кандидата у депутати може бути здійснено виборчою комісією у разі повторного вчинення кандидатом у депутати діяння, за яке йому було оголошено попередження  або у випадку оголошення двох попереджень.

Звичайно, відмінності між Технічним проектом закону про вибори народних депутатів України, розробленим Робочою групою і поданим до Венеціанської комісії, та законопроектом №9265-1 є настільки значними, що не доводиться говорити про їх змістовну спорідненість. У цьому зв’язку є абсолютно логічною заява Комітету виборців України про те, що парламентська більшість подала на розгляд Верховної Ради України не той проект закону про вибори народних депутатів, який готувала робоча група і щодо якого Венеціанська комісія нещодавно оприлюднила висновок.

Варто також зазначити, що згадані новели законопроекту відображають системні ризики майбутніх виборів. Але законопроект містить значно більше недоліків і недоречностей, які загрожують конкуренції і змагальності кандидатів у народні депутати, прозорості виборчого процесу. Це підтвердили і спеціалісти апарату Верховної Ради України. Зокрема, в оприлюдненому 25 жовтня 2011 року Висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради України звернуто увагу на недоліки положень законопроекту щодо територіальної організації виборів, зокрема, вказується, що запровадження мажоритарної виборчої системи відносної більшості без чітких критеріїв визначення меж одномандатних округів, створює передумови для застосування так званої виборчої географії, яка дозволяє вплинути на результати виборів в одномандатних округах. Розкритикувало Головне науково-експертне управління новелу про ліквідацію інституту «проти всіх»: «Відсутність у виборця можливості виявити власну волю, на наш погляд, може розглядатись як порушення ч. 2 ст. 71 Конституції, якою виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Варто також зазначити, що на сьогодні у Верховній Раді зареєстровано низку законопроектів про вибори народних депутатів, поданих представниками опозиційних фракцій. Серед альтернативних законопроектів про вибори народних депутатів варто відзначити законопроект №9265-2. Загальна оцінка даного законопроекту – фахово виписаний, зі всіх поданих законопроектів найбільше враховує рекомендації міжнародних організацій. Згідно з проектом  закону №9265-2 пропонується запровадити пропорційну виборчу систему з регіональними відкритими списками. Виборчий бар’єр для проходження партій до парламенту, згідно з законопроектом №9265-2, складає 3 відсотки. При тому, як і у проекті Робочої групи, з переліку суб’єктів виборчого процесу у даному проекті вилучено блоки політичних партій.

Законопроектом №9265-2, крім загальнодержавного, пропонується створити 30 регіональних виборчих округів. Алгоритм реалізації виборчого права такий: 1) партія висуває загальнодержавний виборчий список кандидатів у депутати (не менше 50 і не більше 450 кандидатів); 2) ті ж самі кандидати, включені до загальнодержавного списку, розподіляються партією між регіонами і входять до складу регіональних виборчих списків (регіональний виборчий список повинен включати не менше 3 кандидатів); 3)  виборець, голосуючи, може обирати не лише партію, а й конкретного кандидата у регіональному списку. Виборець заповнює виборчий бюлетень шляхом вписування до нього за допомогою передбачених трафаретів двох цифр порядкового номера партії, якій симпатизує,  та, за бажанням виборця, двох цифр порядкового номера кандидата у регіональному виборчому списку відповідної партії. Таке голосування  дозволяє «не підтримати жодну партію» - виборець просто не вписує у бюлетень порядкового номера жодної партії. Не вписуючи порядковий номер кандидата у народні депутати, виборець голосує за розміщення депутатів у списку, яке запропонувала сама партія. Кандидати, включені до виборчого списку партії, розподіляються нею між регіональними виборчими округами, формуючи регіональні виборчі списки кандидатів у кожному із регіональних виборчих округів. Остаточний порядок кандидатів у регіональному виборчому списку визначається з урахуванням підсумку голосування виборців.

Стосовно організації виборчого процесу, то законопроект №9265-2, фактично, зберігає чинну систему формування виборчих комісій. До ОВК обов’язково включаються особи, подані парламентськими партіями (але не більше 1 особи від партії). Решта місць у виборчих комісіях займуть особи, призначені за поданням непарламентських партій (не більше 1 особи від партії). Якщо ж кількість подань перевищують кількість місць у виборчій комісії, то серед непарламентських партій проводиться жеребкування. Аналогічна процедура і при формуванні ДВК. Варто зазначити, що законопроект №9265-2 встановлює серед підстав дострокового припинення члена виборчої комісії відкликання його суб’єктом подання, а для членів ДВК - відсутність у день голосування протягом години після часу початку голосування, чи на засіданні на якому здійснюється підрахунок голосів на виборчій дільниці. Для членів ОВК – відсутність протягом години на її засіданні, на якому приймаються протоколи ДВК та встановлюються підсумки голосування в межах територіального виборчого округу.

Даний законопроект підвищує вимоги і до організації роботи комісії. Засідання виборчої комісії є повноважним за умови присутності не менш як 2/3 складу цієї комісії; засідання ДВК, на якому проводиться підрахунок голосів і встановлення результатів голосування на виборчій дільниці, а також ОВК при встановленні підсумку голосування в межах територіального виборчого округу є повноважним за умови присутності більше половини складу цієї комісії. Рішення ж приймається більшістю голосів від складу комісії, у день голосування - 2/3 присутніх членів комісії.

При формуванні виборчих списків партій законопроект №9265-2 встановлює вимогу гендерного балансу - при формуванні регіональних та загальнодержавного виборчих списків кандидатів партія повинна забезпечити присутність у кожній п’ятірці кожного виборчого списку як чоловіків, так і жінок.

Варто зазначити, що законопроект №9265-2 створює умови до змагальності партій у виборчому процесі, знизивши грошову заставу – її розмір, має становити лише 500 тис.грн.

Реєстрація кандидатів у народні депутати, скасування їх реєстрації віднесено до компетенції ЦВК. До позитивів законопроекту №9265-2 треба віднести той факт, що виписаний перелік підстав скасування реєстрації кандидатів у народні депутати, фактично, мінімізує суб’єктивізм при прийнятті відповідних рішень. Зокрема, попередження кандидата за порушення виборчого законодавства не є підставою для скасування реєстрації.

Ще одним законопроектом є №9265 від 06.10.2011р. (суб’єкти законодавчої ініціативи О.В.Чорноволенко, В.С.Коваль, Б.І.Тарасюк) пропонується зберегти пропорційну виборчу систему – голосування за партійними списками політичних партій та блоків. Проте, автори пропонують не робити жодних преференцій для парламентських партій та блоків. У тому числі при формуванні виборчих комісій включати про 1 представнику на основі подань від партій (блоків) у випадку, якщо загальна кількість подань буде більшою від граничної чисельності комісії, здійснюється жеребкування. Аналогічним чином формуються ДВК. В частині щодо дострокового припинення повноважень членів виборчої комісії передбачене відкликання останніх суб’єктами подання.

Варто зауважити, що попри створення рівних умов для суб’єктів виборчого процесу, законопроект №9265 залишає норми чинного закону, які передбачають суб’єктивний підхід у ставленні до партій-учасниць виборчих перегонів. Зокрема, автори законопроекту до підстав скасування реєстрації кандидататів у депутати залишили «повторне вчинення кандидатом у депутати діяння, за яке йому було оголошено попередження».

Виборчий бар’єр для проходження до парламенту, на думку авторів законопроекту, має становити не менше 1 відсотка голосів виборців, що взяли участь у голосуванні.

Законопроектом з аналогічним предметом регулювання є проект Закону Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» (реєстр. №9265-3 від 18.10.2011), внесений народними депутатами – Я.І. Джоджиком, Ю.І.Костенком, І.Зайцем, А.Давиденком. Законопроект також відповідає рекомендаціям міжнародних організацій і передбачає запровадження пропорційної системи виборів на основі відкритих регіональних списків. При тому, на думку розробників, вибори до Верховної Ради мають відбуваються лише у багатомандатних регіональних виборчих округах (їх кількість становить 27). Регіональні виборчі округи розділяються на територіальні виборчі округи, з розрахунку, що на один територіальний виборчий округ приходиться 250 – 300 тисяч виборців. У містах з населенням 250 тисяч виборців і більше, територіальний виборчий округ співпадає з територією цього міста, а у містах Києві і Севастополі з територією регіонального виборчого округу.

Розробники проекту відходять від останніх тенденцій щодо усунення виборчих блоків з виборчого процесу - свої списки можуть формувати як політичні партії, так і блоки політичних партій. Проте, суб’єктами виборчого процесу є партії і блоки, безвідносно до того, чи є вони представлені в парламенті чи ні.

Згідно з законопроектом №9265-3, регіональні виборчі списки подаються для реєстрації одночасно по всіх регіональних виборчих округах, у яких політична партія або виборчий блок планують висунути своїх кандидатів у депутати, але не менш ніж у 18 регіональних виборчих округах. При тому, виходячи з даного законопроекту, фактично, відсутні можливості зняття з реєстрації кандидатів у народні депутати – на підставі попередження чи порушення закону, встановленого у позасудовий спосіб. Щодо формування виборчих комісій, то автори законопроекту №9265-3 пропонують, щоб комісії формувались на підставі рівної кількості подань всіх партій і блоків – суб’єктів виборчого процесу. Новелою законопроекту є те, що на рівні регіону та територіального округу виборчі комісії мають свій виконавчий апарат.

Цікавою новелою даного законопроекту є те, що грошова застава суб’єктів виборчого процесу прив’язується до розміру заробітної плат державного службовця – «грошова застава вноситься у безготівковому порядку на спеціальний рахунок ЦВК в розмірі тисячі середніх заробітних плат державних службовців, за офіційними даними Кабінету Міністрів на початок року у якому відбуваються вибори». Виборчий бар’єр, згідно з законопроектом №9265-3, складає 3 відсотки.

Дуже оригінальним є законопроект «Про вибори народних депутатів України» (реєстр.№9265-4 від 27 жовтня 2011 р.), поданий народним депутатом О.Ляшком. Згідно з даним законопроектом передбачається: 1) проведення виборів за пропорційною системою за відритими списками в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі. Виборчі списки формуються партіями на підставі пропозицій регіональних організацій щодо осіб, яких слід включити до виборчого списку шляхом закріплення за кожним територіальним виборчим округом від одного до трьох кандидатів у депутати (крім закордонного виборчого округу) та з наданням виборцю права персоніфікувати своє голосування за конкретного кандидата у депутати; 2) повне зняття виборчого бар’єру з метою надання новим партіям можливості самостійно здобути представництво у Верховній Раді України; 3) залишається можливість голосування «проти всіх»; 4) кандидатом в депутати може висуватися і бути обраним депутатом лише громадянин України, який є дієздатним, на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу, постійно проживає в Україні протягом останніх десяти років у статусі громадянина України; 5) грошова застава становить дві тисячі мінімальних розмірів заробітної плати; 6) до складу окружних та дільничних  виборчої комісій включаються (за наявності відповідного подання) не більше ніж по одному представнику від партій - суб'єктів виборчого процесу шляхом жеребкування. Відміняється право на обов’язкове включення до складу комісій у першу чергу представників тих партій, що мають свої фракції у Верховній Раді України. Всі члени окружних та дільничних виборчих комісій, а не лише голова, заступник голови і секретар, повинні володіти державною мовою в обсязі, необхідному для ведення діловодства тощо.

31 жовтня 2011 року відбулося обговорення зареєстрованих у Верховній Раді законопроектів про вибори народних депутатів України на слуханнях у Комітеті Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. Для присутніх достатньо несподіваною виявилась критика законопроекту №9265-1 з боку Адміністрації Президента України. Зокрема, радник Президента України, керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації Президента України Марина Ставнійчук заявила, що законопроект №9265-1 містить низку неконституційних положень і буде заветований Президентом, якщо його приймуть в теперішньому вигляді. До таких антиконституційних положень М.Ставнійчук віднесла: 1) надання кандидатам у депутати права балотуватися відразу в багатомандатному та одномандатному округах на парламентських виборах; 2) положення, за яким виборці, які голосують за межами України, не можуть віддавати голоси за кандидатів у депутати по мажоритарних округах; 3) встановлення різних термінів висування і реєстрації кандидатів у депутати в багатомандатному і одномандатому виборчих округах; 4) віднесення до компетенції ЦВК повноважень з територіальної організації виборів тощо.

21 жовтня 2011 року Верховна Рада України прийняла рішення про включення до порядку денного сесії законопроектів про вибори народних депутатів України. Їх розгляд було призначено на 3 листопада - рівно через рік після створення Президентом України Робочої групи з розробки нового виборчого закону.

Правда, 3 листопада розгляду як такого не відбулося. На сесійному засіданні народні депутати вирішили створити ще одну – тепер вже парламентську - комісію для розробки нового виборчого законопроекту. Постановою Верховної Ради України від 3 листопада було утворено Тимчасову спеціальну комісії Верховної Ради України з питання підготовки проекту Закону України «Про вибори народних депутатів України». Дана Тимчасова спеціальна комісія має підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України  до 17 листопада 2011 року проект Закону України «Про вибори народних депутатів України». Кількісний склад Тимчасової  спеціальної комісії становить 13 народних депутатів України, очолює Комісію депутат Руслан Князевич.

Верховна Рада також дійшла згоди у тому, що якщо робота Тимчасової комісії буде не результативною і Комісія не зможе розробити узгоджений законопроект, то депутати повернуться до вже зареєстрованих проектів.

Андрій Дуда для сайту «Вибори в Україні»

понеділок,  07 листопада 2011р.

"Вибори в Україні"

Теґ

: виборча реформа


 
     


0 коментарів


Зареєструйтеся, щоб мати змогу залишати коментарі


E-mail редакції: editor@cvu.kiev.ua
Webmaster: punosound@gmail.com

Законодавство

Важливо

Відео коментар

«Голосування на дому, що для цього потрібно»Вівторок, 9 жовтня 2012, 1:12

Список теґів

Авторизація

 
   Забули пароль?
    Реєстрація

Сторінку оброблено за 1,6789560317993 секунди

Delegation of the European Union to Ukraine Координатор проектів ОБСЄ в Україні Комiтет виборцiв України
Warning: Unknown: write failed: No space left on device (28) in Unknown on line 0

Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct () in Unknown on line 0