Про проектМапа сайту 

ВИБОРИ в Україні 


RSS
Анонси подійНовиниАналітикаЗаконодавствоМіжнародні документиЗвіти спостерігачівУчасники процесу реформуванняВідео вебінарівФорум

Cудові системи у вирішення виборчих спорів. Міжнародний досвід.

Не зважаючи на те, що перші демократичні режими, що ввели систему вирішення виборчих спорів, довірили прийняття остаточного рішення про визнання виборчого процесу самим органам законодавчої влади, в останню третину ХІХ ст. у Сполученому Королівстві було встановлено судову систему вирішення виборчих спорів, де загальні суди отримали повноваження вирішувати виборчі спори щодо парламентських виборів. Протягом ХХ ст. повноваження поступово перейшли до судових органів (загальних, конституційних, адміністративних чи виборчих), органів моніторингу виборів з судовими функціями або, як виключення, до органу, що спеціально формується для цієї мети, як проміжне або перехідне положення. Загалом, відзначають тенденцію до встановлення судових систем для вирішення виборчих спорів, або включення вирішення виборчих спорів до повноважень судових органів, що існують.

Судові органи, уповноважені вирішувати виборчі спори, можуть мати формальну владу для прийняття остаточного рішення. Втім, навіть там, де прийняття остаточного рішення залишається в руках законодавчого органу чи політичної асамблеї, зазвичай існує положення про попередній розгляд у судових органах. Це стосується не тільки оскарження результатів виборів, але й спорів під час підготовчого етапу виборчого циклу. Крім того, це стосується внутрішніх процедур політичних партій для обрання керівництва та кандидатів на посади, а також застосування дисциплінарних заходів до своїх членів, як це відбувається у все більшому числі країн. Приклади можна побачити в Аргентині, Болівії, Коста-Риці, Німеччині, Мексиці, Пуерто-Ріко, Іспанії та США. Іншим індикатором цієї судової тенденції є призначення кількох членів органу, відповідального за організацію, адміністрування та нагляд за виборами або з судової гілки влади, або призначення за процедурами, подібними до призначення суддів, так що вони мають відповідати тим самим вимогам, що і судді, або отримують гарантії, еквівалентні тим, що мають високо посадові службовці судової ланки. Тенденцією в судових системах вирішення виборчих спорів, які постали на початку ХХ ст, було надавати юрисдикцію загальним судам, що були частиною судової системи ― зокрема, в країнах із традицією загального права, хоча вона розповсюдилась і на інші країни і залишається найбільш розповсюдженою системою. Після першої та другої Світової війни більш розповсюдженою практикою стало надавати повноваження конституційним судам, як це відбулось у декількох країнах континентальної Європи, але також у Африці та Азії. Починаючи з третьої хвилі демократизації наприкінці ХХ ст. більш розповсюдженою практикою стало надавати такі повноваження спеціалізованим виборчим судам, особливо це характерно для країн Латинської Америки, але також для деяких країн Африки, Азії та Європи.

Судовий підхід до систем вирішення виборчих спорів також узгоджується із правом на ефективний громадський захист перед суддею або у суді, що є незалежним та неупередженим, заздалегідь сформованим за законом, із належними гарантіями, як визначено у кількох міжнародних положеннях про права людини (зокрема, статті  2(3)(a) та 14(1) Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 р.).

Підставою для встановлення судових органів у системах вирішення виборчих спорів є необхідність вирішувати виборчі спори на основі принципів конституційності і законності, тобто, дотримуючись закону. Вони не мають вирішуватись на основі  доцільності, як це часто бувало в  системах вирішення виборчих спорів, де ці повноваження покладені на законодавчий орган чи політичну асамблею. Воно також призводить, як свідчить досвід порівняльного права, до зміни ставлення політичних партій, виборчих чиновників та інших органів чи осіб, зацікавлених у конкретному виборчому спорі. Така система насаджує пріоритет інституційних засобів вирішення виборчих спорів, і факти, аргументи та докази, що можуть бути представлені перед судовим органом, мають бути приведеними у відповідність до технічних та правових вимог, щоб бути допущеними та розглянутими.

Юрисдикція на політичне питання не є тим самим, що політична юрисдикція, тобто юрисдикція, заснована на політичному критерії. Одним з прикладів політичної юрисдикції є повноваження, які деякі системи вирішення виборчих спорів покладають на політичні асамблеї або законодавчі органи для затвердження або винесення вироку щодо виборів своїх же членів. Необхідно зробити чітке розрізнення цих юрисдикцій. Факт того, що спір, як то виборчий спір є політичним, не означає, що судове рішення теж має робитись на основі політичних міркувань, зручності або доцільності. Воно має прийматись на основі закону. Таким чином, влада підкорюється аргументу, а не аргумент владі. Фундаментальною є важливість судового процесу в останні часи, в теорії і практиці, як той, що розвинувся у судових органах вирішення виборчих спорів. Ця важливість означає, що громадськість зазвичай пильно стежить за органами вирішення виборчих спорів та їхніми рішеннями.  Рівень довіри до систем вирішення виборчих спорів залежить від міцного підґрунтя та аргументації їхніх виборчих вердиктів.

Правовий нагляд, що здійснюють системи вирішення виборчих спорів, зокрема, судовий розгляд, має кілька характеристик, що відрізняють його від політичного розгляду.

ñ     Він має об'єктивну основу, оскільки стандарти розгляду закладаються вже існуючими нормативними рамками, а не тими, що визначає або обирає орган, який здійснює розгляд.

ñ     Він ґрунтується на правовій аргументації, а не на політичних міркуваннях.

ñ     Він є обов'язковим, судовий орган вирішення виборчих спорів зобов'язаний провести такий розгляд кожного разу, коли перед ним постає справа, що належить до його юрисдикції.

ñ     Він покладається на незалежний та неупереджений орган, що має бути наділений певним рівнем технічної спроможності, щоб вирішувати правові спори.

Застосовуючи судовий підхід до систем вирішення виборчих спорів, бажано, щоб судовий орган, уповноважений вирішувати виборчі спори, як орган з повноваженнями виносити остаточний вирок, так і будь-який інший орган, що є навіть механізмом попереднього розгляду спорів складався щонайменше з трьох членів. Це особливо важливо для найвищого рівня органів системи вирішення виборчих спорів, оскільки допомагає забезпечити дотримання незалежності та неупередженості, притаманних цьому органу та індивідуально його членам, окрім забезпечення інших персональних гарантій, таких як відповідальність та підзвітність.

Electoral Justice: The International IDEA Handbook, 2010.

Lead Author: Jesús Orozco-Henríquez Contributors: Ayman Ayoub, Andrew Ellis, Contributors, Adhy Aman, Tracy Campbell, Avery Davis-Roberts, Zoran Dokovic, Andrew Ellis, Serguei Kouznetsov, Ralf Lindner, Augustin Loada, Deki Pema, Joram Rukambe, Maiko Shimizu, Denis Truesdell, Domenico Tuccinardi

http://www.idea.int/publications/electoral_justice/

Виборча справедливість: Міжнародний посібник IDEA, 2010

Середа, 30 листопада 2011, 11:18

Теґ

: відповідальність


 
     


0 коментарів


Зареєструйтеся, щоб мати змогу залишати коментарі


E-mail редакції: editor@cvu.kiev.ua
Webmaster: punosound@gmail.com

Аналітика

Важливо

Відео коментар

«Порушення виборчих прав та способи їх захисту»Вівторок, 9 жовтня 2012, 0:57

Список теґів

Авторизація

 
   Забули пароль?
    Реєстрація

Сторінку оброблено за 0,95586705207825 секунди

Delegation of the European Union to Ukraine Координатор проектів ОБСЄ в Україні Комiтет виборцiв України
Warning: Unknown: write failed: No space left on device (28) in Unknown on line 0

Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct () in Unknown on line 0