Про проектМапа сайту 

ВИБОРИ в Україні 


RSS
Анонси подійНовиниАналітикаЗаконодавствоМіжнародні документиЗвіти спостерігачівУчасники процесу реформуванняВідео вебінарівФорум

Бар’єри та інші особливості виборчих систем в країнах-членах Ради Європи

Вибір виборчої системи є одним з найважливіших інституційних рішень для будь-якої демократії. Виборча система має вплив на репрезентативність і глибоко впливає на політичне життя країни в цілому. Не існує якоїсь єдиної моделі, яку можна рекомендувати усім країнам як найкращий вибір.  Вибір залежить від ряду факторів, що включають як історичне минуле, так і політичну та партійну системи.

Метою Асамблеї є досягнення єдиного розуміння принципів, за якими вибори характеризуються як «чесні та вільні» відповідно до демократичних стандартів, незалежно від типу виборчої системи, а також забезпечення дотримання цих принципів під час виборів на всій території Ради Європи, створюючи тим самим найширший у світі простір «вільних та чесних» виборів.

A. Проект резолюції

1.         Парламентська Асамблея  посилається на свої попередні документи, пов’язані з виборчим процесом, зокрема на Резолюції 1546 (2007) про Кодекс належної практики для політичних партій;

2.         Крім того, Асамблея вітає внесок інших секторів Ради Європи у сфері виборів, а особливо роботу Європейської Комісії “За демократію через право” (Венеціанської комісії), а також її Кодекс належної практики у виборчих справах.

3.         Асамблея високо оцінює результати Форуму Ради Європи задля майбутнього демократії 2009 року, що був присвячений виборчим системам і проводився в Києві.

4.         Право всіх громадян на представництво в політичних процесах прийняття рішень, а також представництво у виборних органах є ключовими принципами сучасних демократій. Обраний орган повинен відображати політичний склад електорату, а також інші важливі аспекти, такі як географічну, гендерну, етнічну та інші ідентичні групи,  включно із віком або специфічними потребами. Легітимність демократичної системи значним чином залежить від переконаності всіх прошарків населення, що вони мають адекватний доступ до органів, що ухвалюють рішення.

5.         Вільні та чесні вибори є необхідною передумовою представницької демократії і мають вирішальне значення для того, щоб забезпечити повагу до волі народу при формуванні законодавчих органів та урядів усіх рівнів.

6.         Вибір виборчої системи є одним з найбільш важливих інституційних рішень для будь-якої демократії. Виборча система має безперечний вплив на репрезентативність і значний вплив на все політичне життя країни. Різні системи голосування можуть  дати зовсім різні результати.

7.         В країнах-членах Ради Європи існують різні види виборчих систем і кожна з них має свої переваги та недоліки. Не існує єдиної моделі, яку можна рекомендувати всім країнам як найкращу. Вибір залежить від ряду факторів, як то історичні передумови, а також партійна і політична системи.

8.         Метою Асамблеї є досягнення єдиного розуміння принципів, за якими вибори характеризуються як «чесні та вільні» відповідно до демократичних стандартів, незалежно від типу виборчої системи, а також забезпечення дотримання цих принципів під час виборів на всій території Ради Європи, створюючи тим самим найширший у світі простір «вільних та чесних» виборів.

9.         Передумовою для будь-яких вільних та чесних виборів є здоровий політичний клімат, в тому числі дотримання основних свобод, таких як свобода слова. Критерії оцінки щодо того, чи є вибори чесними та справедливими, були встановлені Асамблеєю в численних звітах зі спостереження за виборами в країнах-членах Ради Європи та інших країнах.

10.       У всіх демократіях має існувати можливість виражати якомога ширший спектр точок зору. Ненадання певним прошаркам населення права бути представленими завдає шкоди демократичній системі.

11.       Гендерна рівність в процесі прийняття рішень є важливим аспектом забезпечення справедливого представництва. Асамблея підкреслює важливість того, щоб жінки мали гарантії рівного доступу до виборних органів. Це може означати необхідність введення певних тимчасових заходів, як то квоти.

12.       Всі інші форми дискримінації в виборчому процесі, як щодо осіб, що належать до меншин, так і щодо інших вразливих категорій,  так само завдає шкоди демократії.

13.       Внутрішньопартійна демократія та процедури, за якими проводиться попередній відбір кандидатів на вибори, значно впливають на репрезентативність обраних органів і, відповідно, на легітимність всієї політичної системи. Ці внутрішні процедури  значним чином відрізняються у різних партій, навіть в межах однієї країни.

14.       Вибір виборцем особи із запропонованого партією списку кандидатів, повинен  впливати на кінцевий результат. Це питання постає особливо гостро, коли справа доходить до заміщення посад. Відповідно по процедур деяких партій мандат, що звільнився в представницькому органі, не обов’язково займає наступний кандидат, що отримав найбільшу кількість голосів. Внутрішні процедури партій щодо наступництва при отриманні мандату повинні брати до уваги індивідуальний вибір виборців.

15.       Асамблея звертається до Резолюції  1546 (2007) щодо Кодексу належної практики у сфері політичних партій, і закликає політичні партії впроваджувати ці принципи, особливо у сфері внутрішньопартійної прозорості у висуванні кандидатів, ясності і справедливості правил фінансування кампанії, а також щодо заміщення вакантних місць.

16.       Правила, що регулюють виборчі кампанії, зокрема фінансування, надання  інформації партіями та кандидатами, доступ до ЗМІ, а також система скарг та звернень, що забезпечує швидку процедуру вирішення спірних питань, повинні відповідати демократичним стандартам.

17.       У багатьох країнах-членах Ради Європи необхідно переглянути і вдосконалити процедури голосування. Необхідно звернути увагу на застосування інструментів інформування та використання інформаційних та комунікаційних технологій і впровадження різноманітних форм електронного голосування, включно із дистанційним електронним голосуванням.

18.       Прозорі і несуперечливі правила управління роботою виборчих комісій, метод обрання членів, необхідність у збалансованому і неупередженому складі комісій, а також навчання членів виборчих комісій повинні гарантувати високий рівень неупередженості,  та професійну компетентність.

19.       Спостереження за виборами є одним з важливих елементів для забезпечення довіри і впевненості в виборчій системи. Правила управління процесом спостереження, статус місцевих та міжнародних спостерігачів та ефективні процедури звернень повинні ґрунтуватися на Декларації принципів міжнародного спостереження за виборами ООН та Кодексі поведінки міжнародних спостерігачів.

20.       Підвищення довіри до виборчої системи може значною мірою сприяти підвищенню інтересу громадян до політичного процесу в цілому і, в результаті, до подолання почуття політичної зневіри та незадоволеності.

21.       Асамблея дотримується думки, що Рада Європи може значно сприяти досягненню цієї мети і подальшому розвитку та реалізації цих принципів у країнах-членах. Необхідним є подальші нормативні заходи, обмін належними практиками, удосконалення контролю та перевірка виконання.

22. Асамблея звертається до країн-членів Ради Європи із закликом:

22.1.    взяти участь у напрацюванні спільного розуміння принципів, що визначають вибори як «чесні та вільні» у відповідності до демократичних стандартів, незалежно від типу виборчої системи, а також забезпечити їх  дотримання;

22.2.    забезпечити здоровий демократичний клімат, включно із беззаперечною повагою до засадничих свобод, таких як  свобода об’єднань, свобода самовираження чи свобода преси відповідно до критеріїв для оцінки, чи були вибори чесними та вільними;

22.3.    розглянути можливість знизити законодавчо закріплені виборчі бар’єри, якщо вони вищі ніж 3%, а також усунути інші перепони, включно із великими фінансовими депозитами, які не дають можливості меншим партіям чи незалежним кандидатам бути обраними до представницьких органів;

22.4.    зміцнювати національні механізми задля сприяння збалансованому доступу жінок та чоловіків до виборних органів і введення тимчасових заходів, таких як квоти;

22.5.    виключити застарілі положення, що обмежують у правах певні категорії населення (наприклад, певні категорії засуджених);

22.6.    розглянути можливість, якщо цього ще не зроблено, надати право голосу на регіональних та місцевих виборах іммігрантам, що на проживають в країні на законних підставах;

22.7.    забезпечити, щоб законодавча база сприяла реалізації політичними партіями внутрішньопартійних принципів демократії;

22.8.    забезпечити, щоб правила, що регулюють виборчі кампанії, особливо фінансування, розкриття фінансової інформації партіями та кандидатами, доступ до ЗМІ та інформації, систему подання скарг та звернень, що забезпечує швидку процедуру  вирішення спорів, відповідали демократичним стандартам;

22.9.    розглянути різні форми процедур голосування з метою їх удосконалення, а також розглянути можливість використання інформаційних та комунікаційних технологій та запровадження різних норм електронного голосування, включно із  дистанційним електронним голосуванням, якщо цього ще не зроблено;

22.10.  перевірити  національні процедури заміщення посад у парламенті на відповідність демократичним принципам;

22.11.  забезпечити, щоб правила, що регулюють роботу виборчих комісій, порядок їх призначення, збалансованість їх складу та неупередженість членів, відповідали демократичним стандартам;

22.12.  виконувати положення Декларації ООН про принципи міжнародного спостереження за виборами.

23. Також Асамблея звертається до політичних партій країн-членів Ради Європи з тим щоб вони:

23.1.    дотримувались принципів Кодексу належних практик у сфері політичних партій, особливо тих, що стосуються внутрішньопартійної демократії, прозорості та підзвітності;

23.2.    прийняли чесні та прозорі правила вибору кандидатів до виборних органів,  а також заохочували висування кандидатів від недостатньо представлених груп, таких як молодь, меншини, іммігранти або люди з обмеженими можливостями;

23.3.    впроваджували довготривалу стратегію, включно із спеціальними проектами та тренінгами, що мають на меті зростання впевненості в собі, обізнаності та досвіду менш представлених груп;

23.4.    вивчали досвід політичних партій, що ввели квоти для вибору і висування кандидатів на виборах, і розглянули можливість впровадження такої практики;

23.5.    запроваджували чесні і прозорі правила фінансування кампаній відповідно до місцевого законодавства; створювали внутрішні процедури, які би доповнювали та посилювали національне законодавство, особливо у питаннях прозорості та підзвітності;

23.6.    запроваджували ясні та справедливі правила заміщення вакантних місць в виборних органах;

23.7.    дотримувалися принципів «чесної гри» і встановлювали загальні стандарти проведення виборчої кампанії.

24. Асамблея запрошує членів парламентських делегацій до Асамблеї:

24.1.    винести питання стандартів на різних етапах виборчого процесу на опрацювання в національних парламентах;

24.2.    ініціювати розгляд внутрішньопартійних процедур у сфері виборів  політичними партіями у своїй країні;

24.3.    поширювати інформацію про роботу Асамблеї та документи у виборчій сфері, а особливо про результати Форуму за майбутнє демократії.

25. Асамблея підтримує Венеціанську комісію у продовженні її важливої роботи у сфері виборчого процесу.

26.       Асамблея закликає учасників Форуму за майбутнє демократії взяти до уваги та втілити в конкретні дії загальні висновки Форуму.

27.       Асамблея має намір продовжувати роботу над питанням виборчих систем у різних його аспектах і сприяти відповідним рішенням на парламентському рівні у країнах-членах Ради Європи.

B. Попередні рекомендації

1.         Парламентська Асамблея звертається до Резолюції … (2010) про бар’єри та інші особливості виборчих систем, що впливають на репрезентативність парламентів в країнах-членах Ради Європи. Асамблея також посилається на попередні резолюції та рекомендації, що стосуються різних аспектів виборчого процесу.

2.         Асамблея рекомендує Комітету Міністрів закликати уряди країн-членів  розгорнути відповідну діяльність щодо питань, піднятих у Резолюції … (2010).

3.         Асамблея рекомендує Комітету міністрів, використовуючи свою унікальну позицію форуму для пан-європейського співробітництва, сприяти запровадженню єдиного розуміння принципів, які визначають вибори як «чесні та вільні» відповідно до демократичних стандартів незалежно від типу виборчої системи, а також забезпеченню їх реалізації на всіх виборах на території Ради Європи, утворивши таким чином найбільшу в світі «зону вільних та чесних виборів»

4.         Крім того, Асамблея пропонує Комітету Міністрів:

4.1.      ініціювати подальші роздуми та роботу над нормативно-правовою базою та окремими положеннями для регулювання виборчого процесу в країнах-членах Ради Європи, особливо щодо:

            4.1.1.   виборчих комісій;

            4.1.2.   бар’єрів та будь-яких інших питань, що перешкоджають партіям меншості та незалежним кандидатам мати доступ до виборчих органів;

            4.1.3.   впливу виборчої системи на доступ жінок до виборчих органів;

            4.1.4.   рівного доступу до виборчих органів для осіб, що належать до меншин чи вразливих груп;

            4.1.5.   фінансування виборчих кампаній;

            4.1.6.   процедур голосування;

            4.1.7.   спостереження за виборами.

4.2. Розглянути питання розробки консолідованого варіанту Принципів регулювання виборчого процесу.

C. Пояснювальна записка пана Демса, доповідача

I.          Вступ

1.         Представницька демократія є основним принципом демократичної системи. Передумовою її є вільні та чесні вибори. Право всіх громадян бути представленими, а також репрезентативність виборчих органів є основними проблемами для всього демократичного процесу.

2.         Вибори є  основою представницької демократії, вони являють собою вищий символ і спосіб діяльності сучасних демократичних суспільств.

3.         Вибір виборчої системи є одним з найважливіших інституційних рішень для будь-якої демократії. Виборча система має очевидний вплив на репрезентативність і дійсно велике значення для всього політичного життя країни. Різні системи голосування можуть дати зовсім різні результати. Вони визначають значною мірою і адміністративні питання, включно із формуванням уряду.

4.         В даному звіті розглянуто різні особливості виборчих систем для законодавчих органів, що використовуються у країнах-членах Ради Європи. У звіті також здійснено спробу оцінити їх вплив на репрезентативність парламентів і, більш загально, на функціонування демократичних інституцій.

5.         Метою цього звіту є створення порівняльного підходу до цього питання з тим, щоб зробити можливими оцінку у майбутньому, та, в ідеалі, напрацювання спільних стандартів у цій сфері в рамках Ради Європи.

6.         Перша версія цього звіту була задумана як доповідь Парламентської асамблеї на останній сесії Форуму за майбутнє демократії під назвою «Виборчі системи», що проводився у Києві з 21 по 23 жовтня 2009 року. Як один з трьох основних доповідачів форуму, я використав дискусії та висновки форуму, щоб доповнити і удосконалити цей звіт і підготувати проект резолюції і проект рекомендацій для обговорення в Асамблеї.

7.         У своїй роботі я зосередився радше на виборчій системі як вона є, ніж на умовах, в яких вона працює. Немає потреби говорити, що передумовою вільних та чесних виборів  є здоровий демократичний клімат, включно із повагою основних свобод, таких як свобода об’єднань, свобода вираження поглядів, свобода преси і т.д. Мій звіт засновується на припущенні, що ці умови виконуються. Тих, хто зацікавлений у критеріях оцінки виборів як вільних і чесних прошу звертатися до відповідних праць Парламентської асамблеї, а також її чисельних звітів за результатами спостережень за виборами в країнах-членах Ради Європи та інших країнах.1

8.         Так само я не зупинявся на важливій проблемі відсутності рівних можливостей для різних вразливих категорій суспільства (молодь, люди похилого віку, інваліди, мігранти) бути справедливо представленими в виборних органах. Це ж стосується питання про представленість жінок в виборних органах. Я звертаю Вашу увагу на роботи відповідних комітетів, зокрема, на звіт, нещодавно прийнятий  на Комітеті рівних можливостей жінок та чоловіків2, про "Підвищення представництва жінок в політиці за допомогою виборчої системи", який буде предметом обговорення разом із цим звітом.

9.         Більш того, цей звіт слід розглядати в контексті більш широкої рефлексії, що на разі триває в Парламентській асамблеї щодо питань демократії та функціонування демократичних інституцій в країнах-членах Ради Європи. Я посилаюсь на дискусії щодо стану демократії в Європі, що провадяться кожні два роки, а також активну участь Асамблеї у всіх сесіях Форуму за майбутнє демократії. Крім того, значна частина праць Комітету з політичних питань була присвячена різним аспектам демократії, таким як встановлення критеріїв для визначення її якості, внутрішній демократії в політичних партіях, тощо.

10.       На даному етапі важливо підкреслити плідну співпрацю між Парламентською асамблеєю та Європейською комісією за демократію через право (Венеціанська комісія). Асамблея систематично використовує експертизу комісії в правових питаннях щодо верховенства права та функціонування демократичних інституцій.

11.       Даний звіт ґрунтується, крім усього іншого, на інформації, що включена в порівняльний звіт про бар’єри і інші особливості виборчих систем, що обмежують партіям доступ до парламенту, підготований Радою за демократичні вибори Венеціанської комісії, а також на інших розроблених Радою документах. Також було використано відмінне порівняльне дослідження, здійснене Міжнародним інститутом демократії та сприяння виборам (IDEA).

12.       На мою думку, цей звіт варто розглядати радше як запрошення взяти участь в широкій дискусії та міркуваннях про різні фактори, що впливають на репрезентативність виборчих органів, ніж як набір вже готових висновків. Насправді я вважаю, що це гарна можливість почати надзвичайно необхідний обмін думками про досвіди, приклади та практики в наших країнах.

II.        Характеристики виборчих систем

i.          Тип виборчої системи та метод підрахунку голосів на рівні виборчого округу

13.       Система голосування визначає форму голосування, голоси, що приймаються для підрахунку, та спосіб підрахунку, а також спосіб у який визначається як здатність до голосування розподілена між виборцями, і як виборці розподіляються по округам, голоси по яким рахуються окремо. Різні системи голосування можуть дати дуже відмінні результати, особливо у випадках, коли немає явно вираженої переваги.

14.       Виборчі системи абсолютної і відносної більшості, що історично є найбільш давніми, засновані на принципі, що переможцем є кандидат, що набрав найбільшу кількість голосів в виборчому окрузі. В виборчій системі абсолютної більшості мандат можна отримати тільки набравши  50% +1 голос, тоді як в системі відносної більшості кандидат може бути обраним меншою кількістю голосів. Прохідний процент голосів буде тим нижчим, чим більше кандидатів бере участь у виборах.

15.       За системи абсолютної більшості для того, щоб уникнути ситуації, коли результат виборів не визначив переможця, що може трапитися, якщо в виборах беруть участь більш ніж два кандидати, часто провадяться подальші заходи. Таким чином, може використовуватись система двох турів. Якщо в результаті першого туру переможець не визначений абсолютною більшістю голосів, він визначається у другому турі. Другий тур голосування проводиться в окремий день, часто за тиждень або подібний проміжок часу.

16.       За системи абсолютної більшості, якщо жоден з кандидатів не отримує абсолютну більшість голосів, проводиться другий тур; до другого туру допускаються тільки два кандидати, що отримали найбільшу кількість голосів в першому турі. Перемагає кандидат, що отримує найбільшу кількість голосів у другому турі.

17.       За системи відносної більшості такого значного зменшення кількості кандидатів не відбувається. Переможцем другого туру стає той, хто отримує більшість голосів, незалежно від того, чи це є абсолютною більшістю чи ні. Хоча у деяких варіантах цієї системи вводяться виборчі бар’єри, що обмежують для кандидатів участь у другому турі.

18.       За альтернативного голосування виборці вказують порядок своїх преференцій за різних кандидатів. Щоб перемогти, кандидат повинен отримати абсолютну більшість голосів. Якщо жоден з кандидатів не отримує абсолютну більшість, той з кандидатів, що отримав найменше голосів, видаляється зі списку, а до розрахунку беруться голоси другої преференції. Голоси вибулого кандидата розподіляються між іншими кандидатами, і так відбувається по тих пір, поки один з кандидатів не отримає абсолютної більшості.

19.       За системи відносної більшості виборці повинні тільки поставити відмітку навпроти найбільш бажаного кандидата. Результат визначається кількістю голосів: кандидат з найбільшою кількістю голосів стає переможцем (правило системи відносної більшості).

20.       В одномандатному виборчому окрузі, кожен округ обирає представника, що створює між ними міцний зв’язок; представник є підзвітним перед певним географічно визначеним виборчим округом. В багатомандатному виборчому окрузі можливими є два варіанти — блокове голосування: ця система дає кожному виборцю стільки голосів, скільки мандатів потрібно розподілити. Перемагають кандидати, що отримують найбільшу кількість голосів. Проблема полягає в тому, що за цієї системи партія, що отримала більшість голосів може отримати всі мандати по округу, що може призвести до диспропорційності мандатів  до кількості голосів. Обмежене голосування: за цієї системи кожному виборцю дається менша кількість голосів, ніж кількість мандатів, таким чином більшість не зможе отримати всі мандати у виборчому окрузі.

21.       Виборча система абсолютної/відносної більшості – одна з найбільш часто застосовуваних систем голосування, часто використовується разом із одномандатними округами. Оскільки за цієї системи голосування спостерігається тенденція до розподілення диспропорційно великої кількості мандатів на користь партії більшості, то результатом голосування тут буде сильний однопартійний уряд, що гарантує стабільну політичну систему і не потребує підтримки коаліційних урядів.

22.       Обидві системи абсолютної і відносної більшості мають всі переваги простоти, стабільності і репрезентативності округу. Виборцям легко зрозуміти ці системи. За цих систем формуються сильні та стабільні уряди.

23.       Оскільки кожен територіальний округ представлений власним та єдиним представником в законодавчому органі, за системи абсолютної та відносної більшості підтримується ідея, що кожен представник має підтримку більшості виборців свого округу. Також між представником та його або її округом в цілому існує тісний зв’язок.

24.       Той факт, що менші групи не є ефективно представленими за систем абсолютної та відносної більшості, можна розглядати як перевагу, оскільки він спонукає групи меншин об’єднуватися в більші групи, що є бажаним як для груп меншин, оскільки допомагає отримати політичну підтримку деяким чи усім їх інтересам, а також для більших груп, оскільки це допомагає отримати виборчу підтримку меншості.

25.       З іншого боку, ці системи спонукають громадян «голосувати тактично», тобто підтримувати партію, яка не обов’язково точно відповідає очікуванням  виборців, але має кращі шанси увійти до складу виборчого органу, ніж їх улюблена партія.

26.       Іноді також стверджують, що ці системи дають обмежений політичний вибір: невеликі партії не є альтернативою, оскільки у будь-якому випадку вони не мають реальних шансів потрапити до парламенту.

27.       Деякі критики стверджують, що сильна виконавча влада не обов’язково є перевагою, оскільки вона дає уряду таку зручну більшість, що уряд більше не вважає за необхідне йти на компроміси чи влаштовувати дискусії щодо важливих питань.

28.       Ці системи можуть також призвести до небажаних результатів. У Сполученому Королівстві двічі з часів Другої Світової війни, в 1951 та 1974 роках, партія з меншою кількістю голосів отримувала в результаті більше мандатів. Однією з причин є те, що якщо у країні існує кілька партій, як в Британії, то перемогти в окремому окрузі можна отримавши менше, ніж 50% голосів, оскільки голоси проти розділені між конкурентами. Іншою причиною є нерівномірна кількість виборців у різних округах.

29.       Делімітація виборчого округу грає тут важливу роль, оскільки  вузькопартійний, расовий, етнічний, релігійний чи лінгвістичний склад може вплинути на вибори. Періодично межі округів повинні змінюватись, щоб вони залишались приблизно рівними у кількості населення.

30.       Пропорційні системи на даний момент в Європі використовуються найбільш широко. В центрі їх уваги – створення парламентської палати, що точно відповідає різноманітному складу електорату. Кількість виборчих округів є вирішальною, оскільки, чим більше виборчих округів, тим складніше забезпечити повну пропорційність.

31.       Знову ж, тут передбаченні різні конкретні рішення - система партійних списків: пропорційне представництво гарантує, що політичні партії отримають представництво відповідно до долі відданих за них голосів. Щоб бути обраною, партія повинна набрати певну квоту голосів. Квота визначається діленням загальної кількості формальних голосів на кількість кандидатів, яких потрібно обрати, плюс один, та додавши одиницю до результату. Тільки певна визначена кількість кандидатів може пройти цю квоту.  Партія, яку обрали, може направляти кандидатів до парламенту за наперед визначеним списком у порядку спадання. Ця не потребує розмежування виборчих округів. Найчастіше це великі багатомандатні округи, межі яких в цілому відповідають адміністративним межам.

32.         Система преференційних партійних списків: за цієї системи виборець може впливати на партійний список. Преференційне голосування дозволяє виборцям створювати власний порядок пріоритетності, що може відрізнятися від запропонованого партією.

33.       Єдиний голос, що передається: для цього типу виборчої системи створюються невеликі багатомандатні округи. Таким чином, межі виборчих округів повинні регулярно переглядатися. Голоси, віддані за останнього в проранжованому списку кандидата, передаються іншим кандидатам відповідно до вибору другої преференції виборців, таким чином, голоси виборців не марнуються.

34.         За змішаної комбінованої виборчої системи кількість виділених мандатів розраховується на основі різних формул. Виборець має два голоси, один за кандидата і один за партію. Існують розбіжності між різними змішаними виборчими системами, такі як схеми голосування, пропорція мандатів отриманих за представництвом від округа та за партійними списками, що має значний вплив на результат виборів. Крім того, співвідношення мандатів за представництвом від округу та за партійними списками має важливе значення та відрізняється у різних змішаних системах.

35.         Змішані пропорційні системи: тут кінцева кількість мандатів розраховується шляхом віднімання кількості місць від округів, які отримує партія, від загальної кількості місць, які партія отримала за партійними списками. Мандати за партійними списками таким чином використовуються для того, щоб виправити можливу диспропорційність. Результати є дійсно пропорційними за умови, якщо партія проходить певний процентний бар’єр щодо кількості голосів, що може бути встановлений.

36.       Паралельні системи: за цієї системи два типи мандатів радше додаються один до одного. Обидва списки є незалежними, таким чином, мандати за партійними списками не коригують можливу диспропорційність, що виникла через отримані мандати за одномандатними виборчими округами. Ці системи називаються паралельними системами.

37.       Насамкінець можна відмітити, що, тоді як системи абсолютної/відносної більшості підтримують партійний дуалізм та усунення невеликих партій, пропорційне представництво заохочує багатопартійність та надає перевагу невеликим партіям. Іншими словами, у пропорційних виборчих системах партійні системи будуть більш конкуруючими та фрагментованими.

38.       За пропорційних систем часто створюються коаліційні уряди, і навіть якщо завдяки правовим бар’єрам вони будуть достатньо стабільними, вони можуть виявитись не спроможними виконати передвиборчі обіцянки, оскільки для цього вони повинні спершу досягти консенсусу щодо політики з іншими партнерами по коаліції.

39.       Крім того, коаліції можуть надати невеликим партіям непропорційний рівень влади. Це важливе питання, особливо у світлі зростання екстремізму.

40.       Ще одна критична заувага стосується загалом слабкого зв’язку між обраним представником та його виборчим округом.

41.       Важливо підкреслити, що іноді існують значні відмінності в межах однієї системи. Тим не менш, вибір виборчої системи (система абсолютної чи відносної більшості, змішана, пропорційна) є важливим бар’єром в цілому, сама виборча система є механізмом, що суттєво спливає на виключення/включення невеликих партій.

ii.         Правові бар’єри

42.       Немає такої виборчої системи, ні мажоритарної, ні пропорційної, ні змішаної — яким би не був метод підрахунку голосів — що гарантувала б, що всі кандидати, за яких були віддані голоси, будуть обраними. Іншими словами, на практиці не існує ідеально пропорційної системи. Таким чином, завжди буде необхідним певний мінімум голосів, щоб кандидат (партія) отримала представництво у парламенті (взяла участь у розподілі мандатів). Мінімальний процент голосів необхідний для проходження називається порогом проходження. Природні бар’єри існують у будь-якій виборчій системі.

43.       Однак деякі держави, особливо з пропорційною та змішаною системою, встановлюють бар’єри штучно за допомогою закону. Кандидати (партії), які не отримують визначену законом мінімальну кількість голосів, не отримують місця в парламенті.

44.       Пороговий процент відрізняється у різних країнах. Він може бути дуже низьким (наприклад,  0.67% у Нідерландах) або дуже високим (10% в Туреччині, 8% в Грузії, 7% в Росії, 6% в Молдові). Більшість країн-членів Ради Європи зі змішаними системами мають правовий поріг між  4% та 5%, тоді як країни, що використовують пропорційну систему, мають поріг між  3% та 5%.

45.       Деякі країни-члени Ради Європи з пропорційною виборчою системою, включаючи Боснію та Герцеговину, Фінляндію, Ісландію, Ірландію, Люксембург, Португалію, Швейцарію і «Колишню Югославську республіку Македонія» не застосовують правовий бар’єр.

46.       Будь-яке порівняння бар’єрів між країнами потребує особливої обережності. В деяких державах бар’єри застосовують на рівні округу (наприклад, Іспанія), а в деяких державах – на національному рівні (наприклад, Польща), тоді як в інших бар’єри використовуються на обох рівнях  (наприклад, Швеція). Крім того, існують відмінності щодо етапу виборчого процесу, на якому застосовуються бар’єри, це може бути перший, другий чи наступні тури розподілу мандатів. Інший момент, який потрібно брати до уваги,  це чи бар’єри застосовуються до партій чи до партійних коаліцій. І останній, але не менш важливий момент — величина округів та інші характеристики виборчої системи мають важливий вплив на рівень відкритості системи.

47.       Парламентська Асамблея неодноразово виражала свою позицію щодо питання правових бар’єрів. У резолюції (2007) про стан прав людини та демократії в Європі зазначено, що в сформованих демократіях бар’єри вище 3% на парламентських виборах є необґрунтованими. В демократичному суспільстві повинна існувати можливість виразити максимальну кількість думок. Позбавлення численних груп людей права бути представленими є діаметральною протилежністю демократії. Як наслідок, Резолюція  1547(2007) містить заклик до держав-членів розглянути можливість знизити бар’єри, вищі за 3%, на парламентських виборах. Комітет з моніторингу у своєму робочому звіті за 2008 рік також дав певні рекомендації окремим країнам щодо зниження правових бар’єрів.3

iii.         Природні бар’єри

48.       Так званий природний (або прихований, або ефективний, або неофіційний) поріг присутній у всіх виборчих системах незалежно від того, чи присутній у цій системі правовий поріг. Це виражається у проценті голосів, які необхідні, щоб отримати один мандат на рівні округу.

49.       Природний бар’єр в основному залежить від середньої кількості вибраних представників в виборчому окрузі, однак існують і інші фактори, які на нього впливають, наприклад формула розподілу мандатів (д’Ондта, Сент-Лагю, Хейра), кількість політичних партій, що беруть участь у виборах  і  кількість мандатів. В цілому, в окрузі з невеликою кількістю мандатів необхідний відносно високий процент голосів по округу для обрання представника. І навпаки, чим більше мандатів розподіляється в окрузі, тим нижчим буде природний бар’єр.

50.       Хоча не існує універсальної формули, що дозволила б точно оцінити природний бар’єр у кожній виборчій системі, все ж це можливо зробити, якщо знати кількість мандатів по виборчому округу.

51.       Згідно з цими оцінками, природний бар’єр в системах абсолютної/ відносної більшості може сягати 50% (Франція) або 35% (Великобританія). Бар’єри нижчі в змішаних системах (11.3% в Угорщині), і ще нижчі в пропорційних системах (Фінляндія 5%, Бельгія 9.2%, Ісландія 10.8%, Ірландія 15%, Люксембург 4.8%, Португалія 6.7%, Іспанія 9.7%, Швейцарія 9%).

52.       Хоча природний бар’єр може бути важливим загальним фактором на рівні округу, він не може бути прирівняний до загальнонаціонального природного бар’єру, або загальнонаціонального правового бар’єру.

53.       Тим не менш, природні бар’єри позбавляють невеликі /нові партії справедливого або будь-якого представництва так само ефективно, як і правові бар’єри.

54.       Більш того, якщо існує правовий бар’єр, наприклад, в 5%, то він може бути  недоречним, адже все одно партія, що отримала кількість голосів меншу ніж 5% не може отримати мандат незалежно від того, існує чи не існує правовий бар’єр.

55.       Рівень природного бар’єра значно залежить від способу розподілу отриманих партією голосів, розміром і кількістю округів, а також числом законодавців, обраних в кожному округу.

56.       Якщо природні бар’єри, як правило, збільшують прірву між долею голосів та долею мандатів, що вочевидь є перевагою для більших партій, правовий бар’єр, як правило, спирається на більш пропорційний розподіл мандатів між різними партіями, що подолали цей бар’єр.

iv.        Бар’єри в більш широкому розумінні

57.       Існують інші механізми, що не дають малим партіям змагатися на рівні з великими партіями. Цей набір механізмів випливає з законодавчих чи конституційних положень, направлених на обмеження чи заборону партіям в реєстрації, у висуванні кандидатів на державні посади, або іншим способом обмежує можливість брати участь в офіційному голосуванні, а також нерівномірно обмежує доступ до фондів кампанії та до ефірного часу. З одного боку, невеликі партії, що прагнуть прийти до влади, в цілому повинні добре функціонувати в політичних системах, що сприяють більш егалітарним умовам партійної конкуренції, тобто в системах, в яких всі партії мають рівні права доступу до голосування, доступу до ЗМІ, публічних фондів та непрямих державних субсидій. З іншого боку, невеликі партії стикаються з більш жорстким середовищем, де суспільні ресурси розподіляються за «картельними» домовленостями на користь парламентських партій, тим самим захищаючи політиків при владі.

58.       Кандидати невеликих партій стикаються із ще більш серйозними обмеженнями  в режимах, що проводять маніпулятивні вибори, де правила розподілу державних ресурсів зміщені на сторону партії при владі.

59.       В багатьох виборчих системах передбачені різні види обмежень при голосуванні.  Обмеження може мати форму виборчого внеску – який найчастіше можемо спостерігати в країнах Африки, наприклад, в Сенегалі та Малі, але також і в європейських країнах, наприклад в Словаччині (принаймні на виборах до Європейського парламенту в  2009 році).

60.       Ще один бар’єр може бути пов’язаний із реєстрацією: внесок кандидата може бути іноді диспропорційно великим, це може стати перешкодою для невеликих партій або незалежних кандидатів у доступі до виборчих органів.

61.       Підписи: в деяких країнах необхідно зібрати певну кількість підписів для того, щоб отримати можливість висуватися. Ці підписи можна отримати або від «звичайних» виборців (в Фінляндії кандидату потрібно 100 підписів виборців щоб отримати змогу висуватися на виборах), або від обраних осіб (як у Франції), або може бути застосована змішана система (як в Австрії, де підписи трьох членів парламенту можуть замінити сотні голосів «звичайних» виборців).

62.       Крім того, фінансування є ще одним елементом, що впливає на кінцевий результат виборів. Особливо державне фінансування, включаючи пряме державне фінансування та непряме державне фінансування.

63.       Справедливий доступ до ЗМІ є ще одною передумовою чесних та вільних виборів.

v.         Правовий кейс Європейського суду з прав людини: рішення від  8 липня 2008, Ямак і Садак проти Туреччини

64.       В згаданій вище справі позивач скаржився на правовий бар’єр в 10% у виборчому законі Туреччини, що в 2002 році зашкодив йому бути обраним до  Національної Асамблеї. Через існування бар’єру приблизно 45% виборців проголосували за кандидата, який не подолав бар’єр.

65.       Суд виніс рішення, що виборчий бар’єр в 10%, введений на національному рівні для представництва політичних партій в парламенті, можна вважати порушенням виборчих прав заявників. Правовий бар’єр, однак, мав легітимне призначення —  уникнення надмірної і виснажливої парламентської фрагментованості і, відповідно, зміцнення урядової стабільності.

66.       Суд відмітив, що бар’єр в 10% був найвищим серед усіх бар’єрів, що використовуються в країнах-членах Ради Європи. Тільки три інші держави-члени використовували досить високі бар’єри  (7% чи 8%). Третина держав ввела бар’єр в  5% , а 13 держав обрали менший відсоток.

67.       Однак Суд вирішив, що в конкретному випадку, враховуючи специфічний політичний контекст цих окремих виборів та корективи і інші гарантії, що обмежували їх наслідки на практиці,  оскаржуваний 10% бар’єр не мав наслідком зменшення прав заявників відповідно до статті 3 Протоколу №1. Таким чином, правовий бар’єр в  10% не був порушенням виборчих прав.

vi.        Загальні зауваження

68.       Зміст Розділу  II під назвою «Характеристики виборчих систем» має метою надати читачам інформацію для подальших роздумів. В жодному випадку я не маю наміру робити будь-які висновки чи вирішувати, яка система є «кращою» чи «гіршою».

69.       Насправді не існує єдиної системи, що може бут рекомендована для всіх країн як найкраща. Кожна з систем має переваги та недоліки, і всі вони залежать значною мірою від історичного контексту, а також від політичної та партійної системи.

70.       Виборча система є фундаментальним політичним процесом, а не питанням, на яке незалежні технічні експерти можуть дати єдину «правильну» відповідь. Насправді політичний контекст є одним з найбільш важливих критеріїв для оцінки системи.

71.       Важливо переконатися, що на різні етапи виборчої системи незалежно від її типу засновані на демократичних принципах і відповідають демократичним стандартам, і тут важлива роль відводиться Раді Європи та Парламентській Асамблеї. Я зупинюсь на цьому в наступній частині цього меморандуму.

III. Внутрішньопартійна процедура вибору на висування кандидатів

72.       Висування кандидатів на виборах є надзвичайно важливим для валідності і легітимності виборчого процесу і для політичної системи в цілому. Воно має очевидний вплив на репрезентативність виборного органу.

73.       У сучасних демократіях політичним партіям відводиться роль найважливішого засобу для представлення різноманітних поглядів та захисту різноманітних інтересів в процесі політичного прийняття рішень. Політичні партії мають властивість об’єднувати  і мобілізувати громадян, об’єднувати та артикулювати інтереси та вимоги, спрощувати досягнення компромісів, пропонувати програму для задоволення їх вимог, висувати політичних лідерів та кандидатів на виборчі посади, формулювати політичний курс і виконувати його або контролювати його виконання, а також організовувати парламент та уряд.

74.       В національному законодавстві демократичних країн партії вважаються приватними асоціаціями, які повинні вільно визначати власні внутрішні правила, процедури та структури, так само як і інші групи за інтересами в громадянському суспільстві. Надмірне втручання або регулювання з боку держави у цьому плані можуть сприйматися як такі, що порушують базові принципи громадянських свобод.

75.   Внутрішньопартійна демократія і процедури, за якими проводиться попередній відбір кандидатів для участі у виборах, мають значний вплив на репрезентативність виборних органів і, відповідно, на легітимність всієї політичної системи. Ці внутрішньопартійні процедури значно відрізняються у різних партіях навіть в межах однієї країни.

76.       Парламентська Асамблея вже виявляла зацікавленість у цьому важливому питанні. У звіті щодо «Кодексу належних практик для політичних партій» пан Ван дер Бранд наголошував, що кращі практики щодо вибору та висування кандидатів повинні розвивати демократичні принципи на всіх рівнях, включаючи національний, регіональний та місцевий. Цей процес має ініціюватися зверху вниз з великою повагою до місцевого рівня партії. Необхідно вирішити проблему формування єдиного національного партійного списку для парламентських виборів, а також усунути загрозу зловживання владою з боку партійних лідерів. Це означає повну прозорість та рівність.

77.       Існують різноманітні внутрішньопартійні процедури відбору кандидатів в країнах Європи. Це можна пояснити складними взаємодіями між національним законодавством, внутрішньопартійним процесом прийняття рішень, а також історичним контекстом. Однак можна спостерігати тенденцію, що чим більш партія ослаблена втратою членів і/або кількістю отриманих голосів, тим більше вона готова відкрити процес обрання кандидатів. Нещодавні дискусії Соціалістичної партії Франції щодо введення попередніх виборів  на виборах президента є гарною ілюстрацією щодо цього питання.

78.       Попередні вибори традиційно є більш важливими в англомовних країнах, ніж в західній Європі в цілому. Але починаючи з 1990 року вони стали більш помітною особливістю партійної політики західноєвропейських країнах (наприклад, Данії, Фінляндії, Бельгії). Крім того, багато партій добровільно провели деякі важливі реформи, спрямовані на підвищення рівня внутрішньої демократії (наприклад, в Німеччині, Норвегії та в Сполученому Королівстві).

79.       Зрозуміло, що сама виборча система впливає на роль партії у відборі та висуванні кандидатів. Наприклад, в орієнтованій на кандидата мажоритарній виборчій системі відносної більшості, виборча система не вимагає від партії  якоїсь іншої участі, крім політичної підтримки кандидата та фінансування передвиборчої кампанії. І навпаки, в пропорційній системі з закритими партійними списками партії мають, окрім іншого, значні прерогативи у визначенні місця кожного кандидата у партійному списку.

80.       Ще одне важливе питання стосується отримання мандатів обраним кандидатами. Часто трапляється, що особа, яка отримує мандат, не має виборчої легітимності. Національне законодавство часто не регулює це питання задовільним чином, і, однак, воно має величезне значення для легітимності та репрезентативності виборних органів. Було б цікаво здійснити обмін інформацією та практиками щодо цього питання між країнами-членами Ради Європи.

81.       Останнє питання, яке хотілося б підняти в цьому розділі, стосується наслідків внутрішньої демократизації на загальне функціонування політичних партій. Існує багато форм демократизації вибору кандидатів. Помірні форми зазвичай мають позитивний вплив на партійну організацію (наприклад, підвищується участь членів партії), однак цей вплив не є доведеним. Радикальні форми, з іншого боку, більш ймовірно руйнують партійну одностайність та знижують якість представницької демократії. Більш того, це може знизити лояльність кандидатів до партій, оскільки вони стають все більш незалежними.

82.       Всі ці питання надзвичайно важливі для репрезентативності парламентів і для демократичної легітимності політичної системи в цілому. Я переконаний, що вони заслуговують ретельного вивчення та детального аналізу на основі прикладів і належних практик країн-членів. Я сподіваюсь, що мені вдалося почати цікаву дискусію, і я розраховую, що члени комітету поділяться своїм досвідом та думками під час обговорення цього звіту для розробки рекомендацій та пропозицій.

IV. Виборчі системи та їх вплив на створення виконавчих органів

83.       Перспективи створення стабільного та ефективного уряду визначаються не виключно виборчою системою, однак вибір виборчої системи є важливим внеском у формування виконавчого органу.

84.       Як вже зазначено, за мажоритарної системи абсолютної чи відносної більшості більш ймовірно обираються законодавчі органи, в яких одна з партій може утворити виконавчий орган і отримувати більше голосів, ніж об’єднана опозиція, тоді як за пропорційних систем більш ймовірне формування коаліційного уряду. Однак, також можливо, що за пропорційної системи може утворитися більшість однієї партії, а за мажоритарної системи для створення більшості буде необхідна більш ніж одна партія. Багато залежить від інших складових, таких як структура виборчої системи, історичний контекст і характер самого суспільства.

85.       Практика, однак, показує, що за пропорційних систем утворюються більш фрагментований парламент. Уряди можуть часто бути коаліційними урядами або урядами меншості. Часто це вважається недоліком. Але в країнах, що адаптувалися до такої ситуації, пропорційна система спонукає партії йти на компроміси під час виборчої кампанії, що часто вважається перевагою.

V. Виборчі системи і репрезентативність виборних органів

86.       Як показано вище, в країнах-членах Ради Європи представлені різноманітні виборчі системи, і кожна з них має власні переваги та недоліки. Дійсно, було б складно або навіть неможливо обрати одну з них в якості ідеальної моделі, яку можна рекомендувати іншим. Звичайно, виборча система є результатом історичних та політичних подій і дуже залежить від політичної та партійної системи та культури.

87.       Питання, що залишається ключовим у дискусіях про виборчі системи – це репрезентативність виборного органу, і що логічно слідує з цього – його легітимність. Іншими словами, партія, що бере участь у виборах, повинна отримати таку кількість мандатів, що приблизно відповідає пропорційній частці отриманих нею голосів.

88.       Виборний орган передусім повинен відповідати політичному складу електорату. Повинно гарантуватися, що до уваги прийняті інші важливі аспекти, такі як географія, стать, етнічна приналежність чи інші ідентичності груп (вік, особлива вразливість і т.д.).

89        Репрезентативність виборних органів є необхідною умовою їх легітимності і відповідно впевненості громадян в політичному процесі. Насправді, єдиний спосіб подолати зростаючу байдужість громадян до політики, яку можна спостерігати в деяких країнах останніми роками, що спостерігається, зокрема, в низькій явці на вибори, є підвищення віри громадян в ту роль, яку вони можуть зіграти в процесі прийняття політичних рішень.

90.       Бар’єри, як легальні, так і природні, а також бар’єри в більш широкому значенні, мають значний вплив на  репрезентативність виборчого органу. Це вкрай важливе питання все обговорювалося в Асамблеї за кількох нагод і позиція Асамблеї ясна: за стабільної демократії правові бар’єри вище 3% навряд чи є обґрунтованими. Немає підстав забороняти певним групам громадян (партіям меншості) доступ до парламенту. Серед країн-членів Ради Європи існує багато країн, де правові бар’єри значно перевищують  3%, тож необхідно запропонувати їм переглянути вимоги з метою більшої відповідності демократичним стандартам.

91.       Яскравим прикладом ще однієї форми бар’єру, що впливає на доступ кандидатів до виборних органів, є грошові внески, що вимагаються від кандидатів. Навіть якщо ніхто не ставить під сумнів їх користь, в деяких країнах вони невиправдано диспропорційні і їх потрібно переглянути.

92.   Як зазначено у вступі, мій колега з Комітету рівних можливостей для жінок та чоловіків детальніше розгляне вплив виборчої системи на доступ жінок до виборних органів. Однак я маю наголосити, що жінки все ще недостатньо представлені на всіх етапах виборчого процесу, і заходи на поліпшення цієї ситуації необхідно прийняти на різних рівнях, включно із національним законодавством та партійним рівнем. Необхідно розглянути можливість перехідних заходів, наприклад введення квот.

93.   Те саме стосується осіб з інших недостатньо представлених груп, таких як молодь, меншини, мігранти, інваліди. Виборчий процес  повинен бути відкритим, і якщо не завжди можна ввести певні правила на рівні національного законодавства (наприклад, щодо висування і призначення кандидатів), слід підтримувати принцип відкритості і заохочувати партії вводити відповідні правила добровільно.

94.       Також саме час нагадати попередні рекомендації Асамблеї щодо участі іноземців в політичному процесі прийняття рішень. Асамблея завжди виступала за надання іноземцям, що проживають легально, права голосування, принаймні на місцевому / регіональному рівні.

95.       Тут ми підходимо до іншого важливого питання, що значно впливає на кінцевий склад, і, відповідно, репрезентативність виборних органів, тобто до внутрішньопартійних процедур. Я детально зупинився на одному з аспектів цієї теми, вибору і висування кандидатів, але є і інші ключові питання, які необхідно вирішити: відкритість на всіх етапах виборчого процесу, зрозумілі та справедливі правила фінансування виборчої кампанії, розподілу мандатів.

96.       Внутрішньопартійна демократія тільки до певної міри є внутрішньою справою партії, і держава може і має гарантувати, щоб національне законодавство забезпечувало певні внутрішньопартійні норми. Це особливо важливо, коли мова заходить про фінансування виборчих кампаній. Правила та норми, що регулюють прозорість, підзвітність, фінансування і фінансову звітність, повинні бути особливо ясними і точними.

97.       Тут я знову звертаюся до кодексу належних практик для політичних партій, прийнятого Асамблеєю. Члени Парламентської Асамблеї повинні сприяти поширенню принципів цього кодексу, ініціюючи дискусії в своїх партіях щодо різних аспектів їх функціонування.

98.       Справедливість у виборчій кампанії є важливим фактором встановлення довіри громадян до виборчого процесу. Рівний доступ всіх конкурентних політичних сил до засобів масової інформації, збалансоване висвітлення виборчої кампанії, невтручання державних органів в діяльність журналістів, доступ журналістів до інформації, незалежність і неупередженість – всі ці принципи мають закріплюватись в відповідній нормативній базі.

99.       Процедури голосування не є ідеальними, і їх потрібно постійно переглядати з метою вдосконалення та адаптації до нових технічних можливостей. Використання  різноманітних форм дистанційного голосування, включно із електронним голосуванням – це лише деякі виклики, з якими виборчі системи стикаються сьогодні. Рада Європи є хорошою платформою для обміну досвідом та інформацією. Її робота у сфері електронної демократії, включно із результатами Форуму Ради Європи за майбутнє демократії, проведеного в 2008 році в Мадриді і присвяченого цьому питанню, є хорошим прикладом того, яку роль може відігравати наша Організація.

100.     Ефективна система апеляцій має суттєве значення для встановлення довіри до виборчої системи.

101.     Відповідність виборчого процесу демократичним стандартам повинна забезпечуватись виборчими комісіями. Для того, щоб комісії виконували обов’язки належним чином, вони повинні бути безсторонніми, незалежними та компетентними. Таким чином, послідовні та чіткі правила призначення членів комісій та збалансований їх склад мають вирішальне значення для справедливого виборчого процесу.

102.     Спостерігачі, як місцеві так і міжнародні, відіграють важливу роль у моніторингу справедливості процесу. На жаль, в деяких країнах норми, що визначають статус і забезпечують права спостерігачів, не є задовільними. Ця ситуацію необхідно виправити.

103.     27 жовтня  2005 року в Нью-Йорку більш ніж 20 міжнародних організацій та інституцій, включно із Радою Європи, затвердили Декларацію принципів міжнародного спостереження за виборами і Кодекс поведінки міжнародних спостерігачів. Обидва ці документи мають поширюватись і виконуватись в повному обсязі.

VI. Висновки

104      Не існує ідеальної виборчої системи, яку можна порекомендувати іншим. Що необхідно зробити, це запровадити спільне розуміння принципів, які визначають вибори як «вільні та чесні» відповідно до демократичних стандартів.

105.     Якщо ці принципи будуть в повному обсязі застосовуватись на всіх виборах на всій території Ради Європи і в тих країнах, що мають намір приєднатися до Організації чи взаємодіяти на особливих умовах, територія Ради Європи стане найбільшою у світі територією «вільних та чесних» виборів.

106.     Численні основні види діяльності Ради Європи, такі як контроль зобов’язань країн-членів, прийнятих під час вступу в Раду Європи, або парламентське спостереження за виборами, безсумнівно сприяло і надалі буде сприяти досягненню цієї амбіційної мети.

107.     Остання сесія Форуму за майбутнє демократії, проведена в Києві з 21-го по 23-тє жовтня 2009 року і присвячена виборчим системам, є прекрасним прикладом внеску Ради. Обговорення були надзвичайно цікавими, а в загальних висновках окреслено напрямки для подальшої роботи над цим питанням.

108.     На сьогодні вкрай важливо, що всі учасники форуму – Парламентська Асамблея, Комітет Міністрів, Конгрес місцевих та регіональних органів влади Ради Європи та громадянське суспільство – слідують та втілюють в конкретні дії рекомендації, що містяться в цих висновках.

109.     Зі свого боку, я взяв на себе зобов’язання представити висновки для роботи мого парламенту, і я закликаю інших членів Асамблеї наслідувати мій приклад, якщо норми процедур їх асамблей передбачають таку можливість.

110.     Парламентська асамблея – це також ідеальний форум для подальшої політичної рефлексії щодо різних аспектів та проблем виборчого процесу, які були окреслені в цій доповіді та в висновках, такі як фінансування політичних кампаній або відбір та висування кандидатів, так само як отримання  мандатів. Ці питання повинні вирішуватись відповідно до наших процедурних норм, шляхом фіксації положень для рекомендацій.

111.     Комітет Міністрів, користуючись своїм унікальним положенням форуму пан-Європейського співробітництва, також повинен сприяти виробленню спільного розуміння принципів, що визначають вибори як «чесні та вільні». Особливо повинна вітатися ініціатива подальшої роботи над регуляторною базою та конкретними положеннями для регулювання виборчого процесу в країнах-членах Ради Європи, особливо стосовно тих аспектів, що викликають занепокоєння.

112.     Це можливо призвести до вироблення рекомендацій щодо принципів регулювання виборчого процесу, які можна було б рекомендувати всім країнам-членам.

113.     Венеціанську комісію, яка на даний момент виконала прекрасну роботу у цій сфері, слід заохочувати до її продовження.

114.     Наостанок, зрозуміло, що робота і міркування щодо впливу виборчих систем на репрезентативність парламенту ще далеко не завершені і багато чого ще має бути зроблено. Я сподіваюсь, що цей звіт сприятиме кращій поінформованості про ситуацію.

Звітуючий комітет: Комітет політичних справ. Посилання на комітет: Doc. 11481, посилання 3432 від 14 квітня 2008 року

Проект резолюції і проект рекомендацій одноголосно прийнятий комітетом 15 грудня 2009 року

Секретаріат Комітету: Mrs Nachilo, Mr Chevtchenko, Mrs Sirtori-Milner

Thresholds and other features of electoral systems which have an impact on representativity of parliaments in Council of Europe member states

Report Political Affairs Committee. Doc. 12107 11 січня 2010

Неділя, 4 грудня 2011, 21:13

Теґи

: міжнародний досвід, виборчий бар’єр


 
     


0 коментарів


Зареєструйтеся, щоб мати змогу залишати коментарі


E-mail редакції: editor@cvu.kiev.ua
Webmaster: punosound@gmail.com

Аналітика

Важливо

Відео коментар

«Виборчі списки: алгоритми перевірки і уточнення» Вівторок, 9 жовтня 2012, 1:18

Список теґів

Авторизація

 
   Забули пароль?
    Реєстрація

Сторінку оброблено за 0,95425295829773 секунди

Delegation of the European Union to Ukraine Координатор проектів ОБСЄ в Україні Комiтет виборцiв України
Warning: Unknown: write failed: No space left on device (28) in Unknown on line 0

Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct () in Unknown on line 0