Про проектМапа сайту 

ВИБОРИ в Україні 


RSS
Анонси подійНовиниАналітикаЗаконодавствоМіжнародні документиЗвіти спостерігачівУчасники процесу реформуванняВідео вебінарівФорум

Поточний моніторинг електоральний настроїв Харківської області


Харківська область традиційно вважається феодальною вотчиною Партії регіонів. На попередніх парламентських виборах, які проходили щоправда за пропорційною системою, регіонали набирали на Слобожанщині в 2006 році від 44,54% у Валківському та Зміївському районах (ТВО № 182) до 61,46% в Первомайську і Балаклії (ТВО № 180). Розрив між мінімальним та максимальним результатом, як бачимо, на той час складав 16,92%. Наступного року така електоральна маржа залишалася практично незмінною: мінімум був зафіксований в Дзержинському районі Харкова (43,02%, ТВО № 173), максимум – в Чугуєві (56,98%).

Однак за рік електоральна географія області зазнала деяких змін. Основним трендом тих виборів можна вважати штучне конструювання електоральних резервів, що в першу чергу проявилося в концентрації голосів правлячої партії навколо обласного центру та його міст-супутників. Електоральна ситуація на віддалених від Харкова районах стала менш контрольованою і залежною від адміністративного ресурсу. В той же час незмінність електоральної маржі демонструє штучність «набору» голосів за ПР та ключовий вплив адміністративного ресурсу на формування стабільних показників на парламентських виборах. Зазначені результати перегонів до ВР певним чином кореспондуються із результатом президентських виборів 2004 року, умов парламентсько-президентської республіки та партійною системою, що виникла після Помаранчевої революції. Саме ці фактори стали об’єктивною передумовою як тактичної, так і стратегічної перемоги «регіоналів» в 2006 та 2007 роках.

Однак проведення конституційної реформи, депарламентаризація політичної системи та реанімація моделі «владної вертикалі після президентських виборів 2010 створили принципово іншу політико-правову та, відповідно, електоральну ситуацію, ніж та, що панувала в середині нульових років. Фактично місцеві вибори-2010 запустили інший електоральний цикл, з новими партійними гравцями та новою електоральною географією. І якщо попередні вибори відбувалися в межах та за логікою пропорційної системи, то політичний вибір-2012 на основі партійного чи навіть ідеологічного критерію штучно поєднується з мажоритарною логікою ведення передвиборчої кампанії. Це означає, що запропонована владою передвиборча повістка не здатна вийти за межі територіальних округів, сконструйованих під економічні інтереси окремих кандидатів. Проблема полягає лише в тому, що вибудувана ПР адміністративна модель влади не дозволяє дотримуватися правил мажоритарної агітації – адже в такому разі необхідно, по-перше, відмовлятися як від принципів вертикально-ієрархічного принципу обміну владними, бюджетними та інфраструктурними ресурсами, так і від практики «десантування» кандидатів-парашутистів на місця.

По-друге, в результаті проведених реформ нова владна модель вирішила певним чином проблему адміністративної керованості окремих територій, але ніяк не контролю за місцевими елітами. Вмонтування останніх до владної вертикалі не означає ставлення їх під особистий, а тим більше партійно-бюрократичний контроль. Реанімація» «мажоритарки» тільки загострила латентні конфлікти у партійних кулуарах. До того ж немає гарантії того, що нові мажоритарники, покликані для доглядання за контрольованими феодальними володіннями (округами) не «понизяться» у класі, перетворившись у нову місцеву еліту. А відтак неможливо застрахуватися від виникнення ситуації, коли місцеві інтереси виявляться більш значимими, ніж зобов’язання перед Києвом. Тобто ставка на «парашутистів» в обласних центрах та містах обласного значення може виявитися малоефективною для офіційних кандидатів.

По-третє, активне використання партією влади ресурсу місцевих адміністрацій засвідчило, що на цих виборах партійні та державні бюрократичні структури не розділені. Організація виборчого процесу та передвиборчої агітації відбувається не стільки в жанрі самих виборів, скільки в стилі адміністративного планування та обмеження публічного ведення виборчого процесу, включаючи і організацію самих виборів, і ведення передвиборчої агітації. Характерно, що за умовами такої передвиборчої логістики місцеві партійні осередки практично незадіяні, їх позиція час від часу ігнорується, що потенційно закладає ще один камінець під фундамент можливих майбутніх конфліктів між Києвом та місцевими елітами. Адміністративний сценарій виборів поневолі ігнорує і той факт, що найменше 30% партійних прихильників (а згідно останніх досліджень Центру ім. О.Розумкова та КМІС – 40-50%) будуть голосувати за того кандидата, кого висуватиме місцевий осередок партії незалежно від його персональних якостей та політичної позиції.

Звідси, враховуючи електоральні особливості Слобожанщини, можна виділити наступні особливості парламентських виборів 2012 року.

  1. Формування кандидатського корпусу у 168 виборчому окрузі заблоковано. В принципі висування В.Писаренка в якості кандидата від ПР укладається в стратегію партійного «десантування» та адміністративного контролю за виборами, але разом із тим це свідчить про те, що у опозиції на даний момент немає свого «чистого» кандидата, який зміг на рівних умовах конкурувати з провладним ставлеником. Разом із тим можливе висування кандидатур О.Давтяна (Фронт змін», давнього суперника міського голови Г.Кернеса та колишнього голови Дзержинської районної ради Ю.Литвиненка («УДАР») наглядно вказує на те, що в середовищі самої опозиції проходить латентна боротьба, яка тільки грає на руку В.Писаренку. Враховуючи 30-відсотковий електоральний потенціал партійного ресурсу, шанси останнього на перемогу можна вважати досить великими. Крім того, особливістю Дзержинського району можна вважати те, що фактор недовіри до «чужих», немісцевих кандидатів тут не спрацьовує, що також грає на користь ПР. З іншого боку, для В.Писаренка існує ризик того, що його політичну біографію можуть використати як класичний приклад партійної та депутатської «зради», але за умови активної медійної та PR-активності опозиції. Однак такий сценарій представляється малоефективним, враховуючи тотальний контроль за медіа-простором з боку міської та обласної влади.
  2. Кандидатський корпус у 169 виборчому окрузі в цілому можна вважати сформованим. Основна конкурентна боротьба очікується між представником Народної партії С.Косіновим, який на ньому працює майже 15 років та І.Бережною, яка представляє інтереси Партії регіонів. Даний округ найбільш цікавий з точки зору ефективності запропонованих PR-стратегій, адже конкуренція розгортається на двох рівнях. Перший – горизонтальний, партійний рівень – між правлячою ПР та провладною НП, в максимальній парламентській присутності якої в принципі зацікавлені і «регіонали», враховуючи ризики по створенню стійкої більшості у Верховній Раді. На цьому рівні більш вірогідними представляються шанси І.Бережної. Другий – вертикальний, адміністративний рівень – між «київським» та «місцевим» кандидатом. І на цьому рівні більш значими є шанси С.Косінова, для якого принципово важливо гарантувати свою фінансово-економічну незалежності. Проблема якраз полягає в тому, що неможливо спрогнозувати, чий ресурс буде більш ефективним і впливовим на виборця. Хоча з іншого боку саме така конкуренція між партійним та адміністративним підвалинами електорального змагання зможе закласти фундамент для реальної конкурентної боротьби. Щоправда, існує вірогідність зняття з виборів кандидатури С.Косінова, що означає спрацьовування на рівні політичного вибору електоральної рефлексії «свій-чужий» з непередбаченим для гравців фіналом.
  3. 170 виборчий округ – електоральна копія ВО № 169. Основна конкуренція очікується між традиційними гравцями – Д.Святашем та представником КПУ А.Олександровською, а також екс-керівником ЗАО «Хлібзавод «Салтівський». Інтрига полягає в тому, що при наявності двох кандидатів Д.Святаш гарантовано проходить до парламенту, тим більше що А.Олександровська балотується не по «пролетарському» району, що також можна трактувати бажанням КПУ позбутися найбільш радикально налаштованих однодумців у майбутній парламентській фракції. Втручання А.Руденка розбиває план «спокійного» проходження провладного кандидата і в цьому відношенні запускає механізм обмеженого електорального змагання.
  4. Характерна особливість виборчих округів № 171-181 – майже повна відсутність конкурентного кандидатського корпусу та формальна участь опозиційних партій в передвиборчих перегонах, що грає на користь представникам ПР. Виключенням з такого правила можна вважати 176 та 177 округи, де кандидатури від ПР остаточно ще не визначені. Проблема якраз полягає в тому, що хоча Чугуївський та Великобурлуцький райони (ВО № 176), також Куп’янський та Ізюмський райони – найбільш привабливі з точки зору отримання електоральних дивідендів, однак такі фактори, як консерватизм виборців, певного розчарування в ПР та зростання місцевих соціально-економічних проблем не гарантують «спокійного» проходження по округу провладного кандидата. Саме ці обставини заставляють «регіоналів» переформувати діючий депутатський корпус і зробити ставку на порівняно нові обличчя, принаймні в тих округах, що розташовані в області.

В. Гордієнко, спеціально для ХОО ВГО «Комітет виборців України»

П'ятниця, 13 липня 2012, 18:54

 
     

E-mail редакції: editor@cvu.kiev.ua
Webmaster: punosound@gmail.com

Аналітика

Важливо

Відео коментар

«Порушення виборчих прав та способи їх захисту»Вівторок, 9 жовтня 2012, 0:57

Список теґів

Авторизація

 
   Забули пароль?
    Реєстрація

Сторінку оброблено за 1,1067750453949 секунди

Delegation of the European Union to Ukraine Координатор проектів ОБСЄ в Україні Комiтет виборцiв України
Warning: Unknown: write failed: No space left on device (28) in Unknown on line 0

Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct () in Unknown on line 0